Феномен Жуля Верна

Із 108 фантастичних ідей Жуля Верна нездійсненими сьогодні залишились тільки 10. Такою кількістю втілених в життя задумів не можуть похвалитися навіть вчені. Так ким же був Жуль Верн?

Послання зі скрині

Вже перший роман - "П'ять тижнів на повітряній кулі" - приніс 35-річному Жулю неймовірну популярність. Його видавець і редактор, П'єр Ертзель, вчепився руками і ногами у невідомого досі автора. Але, отримавши в 1863 році другу книгу, був здивований. "Я очікував більшого. Від вашого роману віє крайнім песимізмом", - слова, написані на першій сторінці твердою редакторською рукою, визнавали книгу бездарною і абсолютно не придатною для друку.

Часу впадати в депресію у Верна не було: контракт передбачав написання одного твору в рік, і цей термін уже закінчувався. Зітхнувши, Жуль поклав рукопис у зелену скриню, відведену для невдалих експериментів, закрив її на ключ і знову взявся за перо. За п'ятдесят років автор видав понад шістдесят книг, кожна з яких надовго ставала бестселером. А зелена скринька потихеньку припорошувалась на горищі його дому в Ам'єні.

Після смерті письменника в 1905 році родичі покійного захворіли тягою до зміни місць. Сім'я з вражаючою регулярністю почала переїжджати з міста в місто, волочучи за собою речі знаменитого дідуся. Так продовжувалось майже століття, поки один із нащадків роду Вернів не придумав "полегшити" сімейний багаж, відправивши весь непотрібний мотлох на звалище. Варто віддати належне його спостережливості: під товстим шаром павутини та пилюки він примудрився роздивитись ініціали JV - Жуль Верн. "Я думав, там можуть виявитись скарби, подаровані дідусеві одним із його героїв", ділився враженнями з журналістами ошелешений чоловік. Звали шукача скарбів Жан-Жаком Верном, і приходився він правнуком великому письменнику. Дорогоцінностей і сувенірів всередині не виявилось: насправді на самому дні дерев'яного ящика зберігались лише фрагменти недописаних п'єс і - ненадрукований другий роман - "Париж в 1968 році".

Напророчив...

Сто років назад Жуль Верн заслужив славу геніального фантаста. Сьогодні його називають провидцем. Дійсно, наукові передбачення француза збуваються одне за одним. Вже давно увійшли в наше життя придумані ним скафандри для перебування під водою, гелікоптери, автоматичні гвинтівки, електромобілі, підводні човни, телевізори, телефони і багато іншого. Але навіть скептики більше не намагаються пояснити подібні "попадання" прозаїка лише його широким кругозором і освіченістю.

Так, Верн щоденно перелистував величезну кількість наукових журналів, де в тому чи іншому вигляді згадувались неймовірні нововведення та гіпотези. Деякі з них в результаті знаходили місце в його книгах. Але часом романіст описував такі винаходи, до яких не додумався жоден вчений з його часу. Руйнування матеріалів електричною іскрою, силовий руль для морських суден, скло, яке не б'ється, хірургічна трансплантація - в сучасній для Верна "серйозній" літературі немає й натяку на подібні ідеї. Наприклад патент на газорозрядні світильники, які освітлювали каюти знаменитого "Наутілуса" в 1870-му, був виданий лише в 1938 році, а самі неонові лампи включені в число найважливіших винаходів, зроблених в ХХ столітті.

Відправляючи пілотований снаряд на Місяць, письменник, здавалося б, слідував технічній моді ХІХ століття. Але одною модою не пояснити опис хімічної регенерації повітря в кабіні "космонавтів". А як можна було в 1905 році передбачити надпровідність, коли для самої науки шість років по тому це відкриття стало повною несподіванкою? До останнього часу ще можна було назвати подібні прозріння випадковістю. Але тут з'явився "Париж в 1968 році". І все поставив з ніг на голову.

 

... Чи переказав?

Герої книги роз'їжджають по Парижу 1960-х років на машинах, "працюючих за принципом розширення повітря за рахунок згорання газу", і метро. Великі "електричні канделябри" на центральних вулицях освітлюють величезних розмірів рекламні надписи. А в домах, зі скла і сріблястого металу, повним ходом йде робота. І над містом парить ажурна вежа, яку збудують лише в 1889-му. "Машина знімає копії листів, і 500 службовців безперервно відправляють їх за адресами" - впізнаєте ксерокс? А ось "фотографічний апарат, який дозволяє відправляти факсиміле будь-якого тексту або малюнка, підписувати векселі чи контракти з партнером, який знаходиться на відстані в 5 тисяч льє" - ну чим не факс? Телефонна сітка опутала всю планету - "щоб зв'язатися з Америкою чи Європою потрібні лічені секунди". І жодна поважаюча себе установа не обходиться без комп'ютера: "Інструмент, чимось схожий на велике піаніно. Ви натискаєте на клавіші і одразу отримуєте дані будь-якого характеру, виконуєте різноманітні операції і розрахунки" - погодьтеся, достатньо детальний опис. Особливо якщо врахувати, що зроблено його у вік арифмометрів... В свідомості письменника ніби пересіклись дві реальності: розмірений 1863 рік і божевільний кінець століття двадцятого. А раптом француз зазирнув ще далі і підкинув нам ключик до чергової таємниці? Просто ми ще не зрозуміли, до якої саме...

 

Деякі передбачення Жуля Верна

В своїх творах він передбачив наукові відкриття і винаходи в найрізноманітніших областях, в тому числі акваланги, телебачення і космічні польоти:

- Електричний стілець.
- Великі підводні човни здатні довго знаходитись в плаванні («20 000 льє під водою»).
- Літак («Володар світу»)
- Гелікоптер («Робур-Завойовник»).
- Космічні кораблі і пілотовані польоти в космос, в тому числі на Місяць («З землі на місяць»). Верн точно описав розміри ракети, точне місце старту (Флорида) і навіть екіпаж: 3 людини, як це і було зрештою в програмі NASA.
- Вежа в центрі Європи (до будівництва Ейфелевої вежі) – опис досить схожий.
- Міжпланетні мандрівки («Гектор Сервадак»), запуски космічних апаратів доказують можливість міжпланетних подорожей.
- Відеозв’язок і телебачення («Париж в ХХ столітті»).
- Будівництво Туркестано-Сибірської магістралі («Клодіус Бомбарнак. Записна книжка репортера про відкриття великої Трансазіатської магістралі (Із Росії в Пекін)»).
- Літак з перемінним вектором тяги («Незвичайні пригоди експедиції Барсака»).
- Принципова прохідність Північного морського шляху за одну навігацію («Найда з загиблої Цинтії»).

Декілька передбачень Жуля Верна, які не збулися

- Земля на Північному полюсі (Пригоди капітана Гаттераса) і океан на Південному (20 000 льє під водою): все виявилось навпаки.
- Зарядка від атмосферного накопичувача (Робур-Завойовник)