Сам собі гіпнотизер

Сивоголовий чоловік малює на папері хатинку й квіточки.

—Як тебе звуть? — запитують його.

—Катруся…

Катрусею він буде ще дві години, бо так йому звелів гіпнотизер. Поводитиметься як шестирічна дівчинка й навіть розмовлятиме тоненьким голосом. Потім – стане самим собою і не пам'ятатиме, що з ним сталось. Як і будь-хто з нас, бува, не пам'ятає, що йому снилося.

Слово “гіпноз” походить від імені грецького бога сну Гіпносу, і в цьому явищі справді багато спільного зі звичайним сном. Але механізм його значно складніший.

Про гіпноз, як можливість впливу на поведінку окремих людей, відомо здавна. 200 років тому доктор Франц Антон Месмер застосовував гіпнотичне навіяння, яке поєднував з дією магніту для лікування різних хвороб, 1843 року англійський хірург-офтальмолог Д.Бред розробив техніку, яка дозволяла вводити в гіпнотичний стан практично кожного: зручна поза, відсутність сторонніх подразників, фіксація погляду пацієнта до настання втоми – і людина, впавши в транс, починає виконувати вказівки того, хто став на певний час володарем її підсвідомості. Програма, що її закладає гіпнотизер, має “спрацювати” за біологічним годинником у визначений термін: від кількох хвилин до кількох років.

…Міліціонер підходить до жінки, яку циганка щойно змусила віддати золоту обручку та ланцюжок, запитує, що сталось. А та відповідає: “Нічого. Прикраси – не мої”. Хвилин за десять вона отямлюється й просить міліціонера затримати грабіжницю, але по тій уже й слід прочах. Це – зразок класичного циганського гіпнозу, схильність до якого, ймовірно, передається генетично. Жертву було закодовано словами: “Ти мене ніколи не бачила, а ці обручка й ланцюжок – чужі”.

Як спрацьовує завдання-наказ гіпнотизера у запрограмований термін? Остаточної відповіді на це запитання немає.

Психологи вважають, що підсвідомо людина прагне відійти від планування своєї діяльності та відповідальності за неї. Ще Зігмунд Фрейд доводив, що нам необхідний лідер, сильна особистість, на яку можна покластися, передавши їй власну волю. Це прагнення ре­алізується в гіпнозі. Його з успіхом застосовували в ритуалах давніх релігій. Та й деякі сучасні політики прагнуть зомбувати народні ма­си своїми програмами, що нагадують заклинання.

У наш час уже доведено, що вся інформація, яку людині постачає довкілля, надходить у праву півкулю мозку. Частина її осідає в підсвідомості, звідки може бути видобута поза нашою волею. У правій півкулі відкладається й те, що стосується колективного загальнолюдського досвіду (колективне безсвідоме). Ліва ж півкуля – це аналітичний розум, банк збереження усвідомленої інформації, й різноманітних “табу”, зокрема й моральних.

Відключаючи так званий аналітичний розум та ламаючи заборони свідомого, гіпнотичний вплив спроможний змінити поведінку людини, її психічний і навіть фізичний стан. Ми пам’ятаємо, як під час сеансів Кашпіровського масово спостерігалися нав’язливі рухи, істеричні реакції, галюцинації й інші розлади нервової системи.

За прямою вказівкою гіпнотизера людина здатна майже на все... Саме так – майже. Одне що не всі підпадають під дію гіпнозу, а друге – багато хто в стані трансу сприймає лиш ті навіювання, які відповідають його моральним установкам та інтересам.

Осіб, особливо піддатливих до тиску чужої волі, називають сомнамбулами, і такі справді є “благодатним матеріалом” для гіпнотизера. Побутує думка, що й уславленого співака та композитора Джона Леннона убив запрограмований на певні дії чоловік-зомбі. Але здебільшого гіпнотизерам не вдавалося здолати Христову заповідь “не убий”: людина відмовлялася братися за зброю ані в стані трансу, ані будучи розбудженою після того, як наказ сприйнято. Внутрішній закон, записаний на скрижалях душ наших, дуже сильний: чи не тому генії темряви з'являються поодинці, зате генії світла – групами?

Гіпноз служив недобрим цілям, зокрема його застосовували для шпигунства. Відомий випадок, коли людина, потрапивши до лікарні назвалася Девідом, хоч справжнє його ім'я та прізвище були інші. Виявилося, що цей службовець ВПС США був запрограмований на роль живої шифр-телеграми: при контакті з людиною, котра мала відповідний код, він видавав вкладену в його мозок під гіпнозом інформацію, а яку саме, не знав.

Але гіпноз успішно служить і в медичній практиці, зокрема у випадках істерії та депресивних станів. Французькі дослідники встановили, що навіть брак бажання впасти в транс не заважає досягненню лікувального ефекту.

А в наш інформаційно та емоційно перевантажений вік, коли у всьому світі зростає кількість нервово-психічних розладів, особливого значення набувають методики автотренінгу, який за суттю своєю є варіантом самогіпнозу. Тут можна досягти багато. Так, видатний філософ Кант у дитинстві був дуже хворобливим і страждав від нервових приступів. Йому провіщали коротке й непродуктивне життя, але воля здолала природу: Кант “зробив самого себе”. Як стверджували його біографи, Кантові вдавалося долати застуду, а кодом від безсоння і нервового напруження було слово "Цицерон": повторюючи його, він швидко заспокоювався. Частину своєї системи психічного здоров’я Кант виклав, у роботі “Про здатність духу панувати над хворобливими відчуттями за допомогою однієї тільки волі”. Дієвість його думок закріплена фактом тривалого життя та величезної працездатності. Яскравим прикладом самонавіювання є так звані стигматики – люди, у яких відкриваються рани – стигми там, де гвіздки пробили руки й ноги Ісуса Христа.

Доктор А.Швейтер написав: “Пацієнти мають свого доктора у середині себе. Вони приходять до нас, не відаючи про цю істину. Найбільшою удачею можна вважати той випадок, коли ми даємо можливість узятися за роботу доктору всередині нас”.

Згадаймо про Канта! Як і він, знайдімо власні кодові слова, створімо в уяві образ, який сприятиме бажаним змінам в організмі. Почніть з релаксації – розслаблення. Розмірено дихаючи, уявіть, що ваші руки теплішають, тіло обм’якає; уявляйте щось особливо приємне вам: шелест дерев у лісі, дзюркотіння води – і невдовзі обставини й лихі думки перестануть вас гнітити. В такому стані давайте собі установку: бути здоровим, бадьорим, оптимістичним. Похваліть себе подумки за те, що не шукаєте опори на зовнішні сили у вигляді чужої волі. Спочатку не пошкодуйте для аутотренінгу двадцяти хвилин – результати варті часових затрат, – потім можна буде обмежитися й десятьма хвилинами, але – систематично. Вдома чи на роботі – однаково.

Якщо в нашій підсвідомості існує механізм сприймання чужої волі, то цим необхідно скористатися. Людина може навіяти собі відчуття душевного комфорту та гармонії з цілим світом – і це неодмінно позначиться на її житті.

Станьте гіпнотизером собі самому.