Вже майже 70 років минуло від дня загадкового випадку під Розвелом. Незважаючи на такий довгий строк, суперечки навколо нього не стихають досі. Падіння НЛО в 1947 році поблизу міста Розвел, і все, що пов’язано з цією історією, називають не інакше, як “Розвельський інцидент”. Версії цього випадку були найрізноманітніші, в тому числі навіть версія організованої росіянами паніки серед американців. Доволі дивно, що сам “інцидент” відбувся напередодні Дня незалежності США. І якщо це були справді прибульці, то невже вони поспішали встигнути до цього свята? Так, що ж це – правда чи вигадка, був НЛО чи не був?
Як це було
Сенсаційне одкровення американського астронавта
 |
| Едгар Мітчел |
Мало хто знає, що один із експериментів НАСА був присвячений телепатичному спілкуванню. До цього експерименту був залучений астронавт Едгар Мітчел, котрий відправлявся на Місяць, і повинен був посилати звідти на Землю екстрасенсам телепатичні сигнали. В таємниці від інших членів екіпажу він відправляв на Землю телепатичні послання у вигляді груп цифр. За словами астронавта, експеримент пройшов вдало. Вибір на Мітчела випав зовсім не випадково: він вже давно займався парапсихологією. Після польоту на Місяць Мітчел повернувся на Землю зовсім іншою людиною. Він звільнився із НАСА і заснував власний інститут для вивчення прихованих здібностей людей.
Але у знаменитого астронавта були й інші захоплення. В липні 2007 року багато ЗМІ опублікували сенсаційне одкровення Едгара Мітчела. Колишній астронавт, а нині бакалавр наук в області авіаційного будівництва, доктор наук в області аеронавтики і астронавтики, заявив: “Мені пощастило доторкнутись до факту, що нашу планету відвідували прибульці, і що НЛО – це реальність, – заявив астронавт. – Наші уряди ретельно все це приховували. Але шила, як кажуть, в мішку не сховаєш!”. За словами Мітчела, вони дійсно існують, і більше того, схожі на нас. Отож, приводом до такого сенсаційного признання і був той самий Розвельський інцидент.
Едгар Дін Мітчел народився у вересні 1930 року в місті Розвелі, в тому самому Розвелі, над котрив у 1947 році розбився НЛО. Там він провів дитинство. А після того, як він злітав на Місяць, мешканці Розвела стали до Едгара проявляти не тільки симпатію, але й довіру. Ці люди не побоялись розповісти Мітчелу всю правду про НЛО – адже саме вони були очевидцями цієї події. А в такому одкровенні був певний ризик – буквально всіх очевидців зв’язували зобов’язаннями про нерозголошення того, що вони бачили і що знають. Варто сказати, що ті давні зобов’язання виявились настільки серйозними, що більшість цих людей зважились на одкровення тільки перед смертю.
Впевнившись в повній достовірності неймовірної події 1947 року, Мітчел направився прямо в Пентагон. Двері цього серйозного відомства для відомого астронавта були завжди відкриті, і він попросив прийняти його в розвідувальному комітеті при генеральному штабі. Мітчел згадує: “Там я зустрівся з одним адміралом, котрому розказав про те, що мені відомо. Адмірал підтвердив, що, в Розвелі, дійсно, була катастрофа НЛО. Це був літаючий апарат прибульців. Але, як сказав, мій співрозмовник, краще би мені про це не знати”. Ця коротка бесіда відбулась в кінці 90-х років – Мітчел тоді хотів добитись, щоб правда про події 1947 року стала, нарешті, відомою усім. Але з цього тоді нічого не вийшло. Імені адмірала Мітчел так і не назвав, заявивши: “Не думаю, що маю на це право…”.
Ініціатором такої надзвичайної секретності був президент Трумен, за його вказівкою був створений особливий комітет, що складався з представників ЦРУ і високопоставлених військових. Також був виданий Закон про національну безпеку, в якому вказувалось про необхідність засекречувати будь-яку інформацію про НЛО. Цей закон діє і по сьогодні.
Коли Білл Клінтон став балотуватися на пост президента, він направив в Особливий комітет свого представника, бригадного генерала Баррі Голдвотера, щоб той отримав всі відомості по “Розвельському інциденту”. Однак генерал повернувся ні з чим. Нічого не добились і президенти Форд і Картер.
Перед смертю люди більш відверті
 |
| Волтер Хаут |
Завдяки Волтеру Хауту, офіцеру по зв’язкам з громадськістю на авіабазі Розвел, стали відомі подробиці падіння НЛО під Розвелом. Волтер Хаут помер 15 грудня 2005 року, на 84 році життя. За три роки до смерті він нотаріально завірив, що особисто бачив трьох мертвих прибульців і одного живого, але тяжко пораненого. В відповідності до заповіту, все, про що Волтер Хаут повідомив, було оприлюднено. В кінці тексту є приписка, що все написане – щира правда.
Ось витяги із самого тексту: “Про апарат, що звалився на землю і його уламки мені стало відомо зранку 7 липня 1947 року. Наступного дня полковник Бланшард особисто відвів мене в будівлю № 84 (ангар Р-3). Ще на підході я побачив, що вона посилено охороняється ззовні та всередині. В приміщенні мені дозволили подивитись із безпечної відстані на об’єкт, щойно підібраний на північ від міста. Він був близько 3,5 – 4,5 метра довжиною, не дуже широкий, висотою біля 1,8 метра і мав більш менш яйцевидну форму. Освітлення було поганим, але його поверхня здавалась металевою. Я не побачив ніяких вікон, ілюмінаторів, крил, хвоста чи посадкових приладів. Також я побачив пару трупів під брезентом. З під нього стирчали тільки голови, і я не зміг розгледіти риси їхніх лиць. Голови були більші, ніж у звичайної людини, а контури тіл під брезентом – розміром, як у десятилітніх дітей. Пізніше Бланшард в своєму кабінеті підняв руку приблизно на 1,2 метра над підлогою, показуючи їх ріст. Мені сказали, що для зберігання підібраних тіл облаштували тимчасовий морг і що уламки були “гарячими” (радіоактивними)”.
 |
| Гордон Купер |
Про події в Розвелі своїми спогадами поділився астронавт Гордон Купер: “Перший раз я побачив НЛО на початку 1950-х, коли служив у ВПС Німеччини. В ті роки над нашою базою часто літали російські МіГ-15. Одного разу нашу ланку підняли по тривозі на перехват. Ми піднялись на 15 тисяч метрів – це наша стеля. Але ці апарати пролетіли строєм значно вище і швидше нас. Це були диски, корпуси котрих відбивали металічним блиском”.
Пізніше, в 1957 році, Купер проходив службу в Каліфорнії на базі ВПС США “Едвардз” в якості пілота випробувача. Там йому довелося спостерігати, як неподалік завис, а потім випустив три опори і приземлився на дно висохлого озера диск діаметром 10 метрів. За словами Купера, оператори, що працювали на базі, відзняли те що відбувалося. “Це була класична “тарілка” – гладенька, виблискуюча сріблом – справжній корабель прибульців. Він полетів, коли ми підбігли ближче. Оператори все це знімали. Я навіть бачив проявлену плівку – все виходило! За наказом командування “тарілку” відіслали у Вашингтон, де вона і зникла”. Пізніше Купер неодноразово давав запит на плівку, однак все було марно. Висновок був один: уряд США ретельно приховує всю інформацію про прибульців.
Пізніше, в 1957 році, Купер проходив службу в Каліфорнії на базі ВПС США “Едвардз” в якості пілота випробувача. Там йому довелося спостерігати, як неподалік завис, а потім випустив три опори і приземлився на дно висохлого озера диск діаметром 10 метрів. За словами Купера, оператори, що працювали на базі, відзняли те що відбувалося. “Це була класична “тарілка” – гладенька, виблискуюча сріблом – справжній корабель прибульців. Він полетів, коли ми підбігли ближче. Оператори все це знімали. Я навіть бачив проявлену плівку – все виходило! За наказом командування “тарілку” відіслали у Вашингтон, де вона і зникла”. Пізніше Купер неодноразово давав запит на плівку, однак все було марно. Висновок був один: уряд США ретельно приховує всю інформацію про прибульців.
Розсекречене табу
 |
| Міхаель Хеземан |
На користь того, що падіння НЛО все ж було, говорить зняте індіанцями табу на те, що їм стало тоді відомо. Виявляється, в те далеке літо 1947 року індіанцям вдалось віднайти і виходити пораненого космічного прибульця. Їх резервація в той час знаходилась недалеко від Розвела. Всі ці роки проживаючі там індіанці дотримувались суворого табу, накладеного на все, що стосувалось інопланетного пришестя. Зняти це табу “допоміг” їм німецький уфолог Міхаель Хеземан. Саме йому індіанці довірили свою таємницю і про катастрофу НЛО, і про сенсаційну зустріч з інопланетним прибульцем. За словами старійшин, літом 1947 року відбулось цілих три катастрофи. На початку червня 1947 року поблизу Сокорро розбився перший з об’єктів, в липні під Розвелом відбулась наступна аварія, а потім в районі Фор-Корнерсу розбився третій НЛО.
Найбільш сенсаційну ж інформацію Міхаель Хеземан отримав від Роберта Морнінгская. Той передав розповідь свого діда про зустріч з космічним прибульцем. Помираючи, старий просив передати цю історію добрим людям. Цією доброю людиною і виявився Міхаель. Сталось це в серпні 1947 року, через місяць після аварії під Розвелом. Дід Роберта, тоді ще молодий чоловік, разом зі своїми друзями помітив яскраву кулю, що, на їх думку, впала неподалік. Вони відправились на його пошуки, і до місця аварії космічного корабля прийшли раніше військових. Поруч з ним, вони побачили пораненого прибульця і взяли його з собою. Час від часу той приходив до тями і підказував, як і чим його лікувати. Через кілька місяців він повністю одужав. За цей час до індіанців у резервацію декілька разів заглядали військові, але там вже діяло табу. Про інопланетного прибульця, звісно, ніхто нічого не дізнався.
Варто сказати, земною мовою врятований гість оволодів фантастично швидко. Одного разу він показав якийсь кристалоподібний предмет зеленого кольору. Як виявилось, це був свого роду кінопроектор, тільки з якогось фантастичного фільму. Інопланетянин направив кристал на плоску стіну, і на ній відображалось те, що він проектував. Це був справжнісінький фільм – може десятисерійний, а може й більше. Він розповідав про його далеку планету, про життя на ній, і про багато-багато іншого. Так, наприклад, тривалість життя в їх світі складає декілька тисяч років. Розповів “Кристал” і багато іншого, в тому числі і про те, що собою представляють земляни. Історія нашої планети і істот, що тут мешкають, виявилась просто приголомшливою. Вона не вписується ні в теорію Дарвіна, ні в будь яку іншу доктрину.
За інопланетною версією, земляни були створені деяким інопланетним розумом з тою ж ціллю, з якою ми тепер створюємо для себе роботів. Єдина різниця – людство було створено ними на генетичній основі. Іншими словами, Земля була призначена як перевалочна база, а її нечисленне населення – в якості технічного персоналу, прислуги. А щоб людство не вийшло з під контролю, людина через кожні сто років повинна старіти і вмирати, залишаючи після себе тільки нащадків. Але сталось несподіване: людство вирвалось за рамки експерименту, і створило власну, незалежну цивілізацію. Правда, тривалість життя залишилась на попередньому рівні. Чому ж нам відведений такий короткий термін? Як стало, відомо довгожителі мають всі шанси підвищити свій інтелект і вийти з під контролю. А це, напевне, не входило в плани космічних сіячів земного життя.
Чи варто беззастережно вірити розповіді інопланетянина, та й його співрозмовника-індіанця? Чи можна вірити самому Морнінгскаю? Вірити, може й не варто, але взяти на озброєння в якості інформації для роздумів, напевно не завадило б. Адже є з чим все це співставити: не церемонимося ж ми із піддослідними кроликами, щурами, морськими свинками, проводячи ті чи інші досліди…
В наші дні різні мікросхеми, оптоволоконні мережі, лазери і багато іншого стали предметами повсякденного попиту, але насіння, з якого проросло все це, було знайдено на місці падіння цього інопланетного корабля.
Найбільш сенсаційну ж інформацію Міхаель Хеземан отримав від Роберта Морнінгская. Той передав розповідь свого діда про зустріч з космічним прибульцем. Помираючи, старий просив передати цю історію добрим людям. Цією доброю людиною і виявився Міхаель. Сталось це в серпні 1947 року, через місяць після аварії під Розвелом. Дід Роберта, тоді ще молодий чоловік, разом зі своїми друзями помітив яскраву кулю, що, на їх думку, впала неподалік. Вони відправились на його пошуки, і до місця аварії космічного корабля прийшли раніше військових. Поруч з ним, вони побачили пораненого прибульця і взяли його з собою. Час від часу той приходив до тями і підказував, як і чим його лікувати. Через кілька місяців він повністю одужав. За цей час до індіанців у резервацію декілька разів заглядали військові, але там вже діяло табу. Про інопланетного прибульця, звісно, ніхто нічого не дізнався.
Варто сказати, земною мовою врятований гість оволодів фантастично швидко. Одного разу він показав якийсь кристалоподібний предмет зеленого кольору. Як виявилось, це був свого роду кінопроектор, тільки з якогось фантастичного фільму. Інопланетянин направив кристал на плоску стіну, і на ній відображалось те, що він проектував. Це був справжнісінький фільм – може десятисерійний, а може й більше. Він розповідав про його далеку планету, про життя на ній, і про багато-багато іншого. Так, наприклад, тривалість життя в їх світі складає декілька тисяч років. Розповів “Кристал” і багато іншого, в тому числі і про те, що собою представляють земляни. Історія нашої планети і істот, що тут мешкають, виявилась просто приголомшливою. Вона не вписується ні в теорію Дарвіна, ні в будь яку іншу доктрину.
За інопланетною версією, земляни були створені деяким інопланетним розумом з тою ж ціллю, з якою ми тепер створюємо для себе роботів. Єдина різниця – людство було створено ними на генетичній основі. Іншими словами, Земля була призначена як перевалочна база, а її нечисленне населення – в якості технічного персоналу, прислуги. А щоб людство не вийшло з під контролю, людина через кожні сто років повинна старіти і вмирати, залишаючи після себе тільки нащадків. Але сталось несподіване: людство вирвалось за рамки експерименту, і створило власну, незалежну цивілізацію. Правда, тривалість життя залишилась на попередньому рівні. Чому ж нам відведений такий короткий термін? Як стало, відомо довгожителі мають всі шанси підвищити свій інтелект і вийти з під контролю. А це, напевне, не входило в плани космічних сіячів земного життя.
Чи варто беззастережно вірити розповіді інопланетянина, та й його співрозмовника-індіанця? Чи можна вірити самому Морнінгскаю? Вірити, може й не варто, але взяти на озброєння в якості інформації для роздумів, напевно не завадило б. Адже є з чим все це співставити: не церемонимося ж ми із піддослідними кроликами, щурами, морськими свинками, проводячи ті чи інші досліди…
Інопланетні технології
В наші дні різні мікросхеми, оптоволоконні мережі, лазери і багато іншого стали предметами повсякденного попиту, але насіння, з якого проросло все це, було знайдено на місці падіння цього інопланетного корабля.
Таємниця генерала Корсо
 | |
| Філіп Корсо |
В 1947 році, будучу ще молодим офіцером на базі Форту Райлі, Корсо вперше побачив тіло невідомої істоти. В 1961 році він був призначений на посаду начальника відділу зарубіжних технологій в Пентагоні. Ось тоді Філіпу Корсо і довелось приступити до вивчення документів, що стосувались “Розвельського інциденту”. З них слідувало, що екіпаж потерпілого аварію інопланетного корабля складався із клонованих істот, а пізніше відбувся ривок в області найновіших технологій. Все це пояснюється результатами дослідження цього інопланетного об’єкта. Крім цього, в списку організацій, куди цей об’єкт передавали для дослідження і вивчення, фігурують декілька фірм, успіхи котрих в області телепортації більш ніж очевидні. Це явище, якщо його можна так назвати, з області фантастики перетворилось в реальність. Крім документів у розпорядженні Корсо був і ряд фрагментів “літаючої тарілки”.
З колись секретних звітів випливало, що в 1947 році 509-й авіаполк американської авіабази дислокувався під містом Розвелом. Вночі 1 липня на екрані радару раптово з’явились дивні точки, які проносились з неймовірною для літака швидкістю. Радар було перевірено – він виявився справним, що означало тільки одне: в небі з’явилось щось незвичайне. Розвідувальні польоти нічого не дали. А ввечері 4 липня, як тільки почалась гроза, дивні точки на екранах радарів раптом почали пульсувати. Після цього на екрані швидко промайнула ясно видима ціль. Було видно, як нерозпізнаний об’єкт влетів в грозову хмару, а потім щез з екрану. Це більш за все було схоже на те, що він розбився. Те що відбувалось було справою національної безпеки, відповідно, було необхідно терміново виявити об’єкт, і по можливості доставити його на базу. Тоді всі хто був присутній були впевнені, що це – ворожий літак, котрий перетнув кордон із розвідувальною ціллю.
Але його спостерігали не тільки військові – археологи, що займались дослідженням поселень індіанців, побачили і почули падіння якогось повітряного об’єкту. Побачивши димне місце аварії, вони повідомили про це по радіо шерифу. Той, в свою чергу, організував виїзд пожежних на місце події. Приблизно в 4.30 ранку дві машини – поліцейська і пожежна, вже рухались до місця катастрофи. Туди ж поспішали і військові, котрі отримали наказ охороняти це місце, а також запобігти витоку інформації. На вертольотах вони добрались першими. Те, що вони побачили, літаком назвати було важко. Це була споруда у вигляді тарілки темного кольору. Виглядала вона майже цілою. В світі фар було видно, що корабель мав дельтовидну форму з заокругленими, як у раковини, кутами. Поряд з загадковим об’єктом валялися якісь маленькі темно сірі фігурки.
Одне із цих створінь корчилось на землі, інше намагалось вибратись на піщаний пагорб, але пісок під ним осипався і воно знову і знову зісковзувало до його підніжжя. Перш ніж офіцер встиг що не будь скомандувати, солдати розрядили в істоту свою зброю. Створіння рухнуло в пісок. Те, що залишилось живим було не більше дитини, з великою головою. На його сіро-коричневім обличчі поблискували великі чорні очі, рот нагадував невелику прорізь. Істота не видавала ні звуку, але по всьому було видно, що вона вмирає.
Із спогадів генерала Філіпа Корсо: “Катастрофа позаземного корабля поблизу Розвела дійсно відбулась і нікуди від цього факту не дітись. Будучи офіцером розвідки, я знав немало сенсаційних секретів. Але про цю таємницю варто згадати особливо. Це – Розвельське досьє, також таємне сховище уламків, витягнутих із літаючого диску, що розбився поблизу міста Розвела. В 1947 році ця подія була дуже щільно прикрита навіть від військових. Ви можете легко зрозуміти чому – вся країна тоді би вдарилась в невимовну паніку. Немає потреби говорити про те, що спочатку військові вважали, що корабель – це нова експериментальна зброя Москви.
З колись секретних звітів випливало, що в 1947 році 509-й авіаполк американської авіабази дислокувався під містом Розвелом. Вночі 1 липня на екрані радару раптово з’явились дивні точки, які проносились з неймовірною для літака швидкістю. Радар було перевірено – він виявився справним, що означало тільки одне: в небі з’явилось щось незвичайне. Розвідувальні польоти нічого не дали. А ввечері 4 липня, як тільки почалась гроза, дивні точки на екранах радарів раптом почали пульсувати. Після цього на екрані швидко промайнула ясно видима ціль. Було видно, як нерозпізнаний об’єкт влетів в грозову хмару, а потім щез з екрану. Це більш за все було схоже на те, що він розбився. Те що відбувалось було справою національної безпеки, відповідно, було необхідно терміново виявити об’єкт, і по можливості доставити його на базу. Тоді всі хто був присутній були впевнені, що це – ворожий літак, котрий перетнув кордон із розвідувальною ціллю.
Але його спостерігали не тільки військові – археологи, що займались дослідженням поселень індіанців, побачили і почули падіння якогось повітряного об’єкту. Побачивши димне місце аварії, вони повідомили про це по радіо шерифу. Той, в свою чергу, організував виїзд пожежних на місце події. Приблизно в 4.30 ранку дві машини – поліцейська і пожежна, вже рухались до місця катастрофи. Туди ж поспішали і військові, котрі отримали наказ охороняти це місце, а також запобігти витоку інформації. На вертольотах вони добрались першими. Те, що вони побачили, літаком назвати було важко. Це була споруда у вигляді тарілки темного кольору. Виглядала вона майже цілою. В світі фар було видно, що корабель мав дельтовидну форму з заокругленими, як у раковини, кутами. Поряд з загадковим об’єктом валялися якісь маленькі темно сірі фігурки.
Одне із цих створінь корчилось на землі, інше намагалось вибратись на піщаний пагорб, але пісок під ним осипався і воно знову і знову зісковзувало до його підніжжя. Перш ніж офіцер встиг що не будь скомандувати, солдати розрядили в істоту свою зброю. Створіння рухнуло в пісок. Те, що залишилось живим було не більше дитини, з великою головою. На його сіро-коричневім обличчі поблискували великі чорні очі, рот нагадував невелику прорізь. Істота не видавала ні звуку, але по всьому було видно, що вона вмирає.
Із спогадів генерала Філіпа Корсо: “Катастрофа позаземного корабля поблизу Розвела дійсно відбулась і нікуди від цього факту не дітись. Будучи офіцером розвідки, я знав немало сенсаційних секретів. Але про цю таємницю варто згадати особливо. Це – Розвельське досьє, також таємне сховище уламків, витягнутих із літаючого диску, що розбився поблизу міста Розвела. В 1947 році ця подія була дуже щільно прикрита навіть від військових. Ви можете легко зрозуміти чому – вся країна тоді би вдарилась в невимовну паніку. Немає потреби говорити про те, що спочатку військові вважали, що корабель – це нова експериментальна зброя Москви.
 |
| Ймовірне фото мертвого прибульця |
На фотографіях було зображено істоту ростом близько 4 футів. Його тіло виглядало таким, що розклалось. Судячи із медичних звітів, шкіра, кістки і органи істоти відрізняються від наших. Серце і легені більші, ніж у людини. Кістки тонші, але більш міцні через відмінний від нашого хімічний склад. Шкіра теж має інший склад елементів, що, швидше за все, має на меті захист життєво важливих внутрішніх органів від космічних променів, хвильового впливу чи сил тяжіння”.
Першими з інопланетних технологій були досліджені прилади нічного бачення. Перші американські дослідні зразки були випущені вже в 1963 році. Свої випробування вони проходили у В’єтнамі та в декількох країнах Європи. Разом з цим в компанію “Bell” були передані пластинки якихось мікросхем. Внаслідок чого в її лабораторіях був створений перший транзистор. А згодом “Bell” почала розробляти та випускати те, що сьогодні називають персональними комп’ютерами. Ця технологія розвивалась семимильними кроками.
Ще одною позаземною технологією був “ліхтарик” прибульців, ріжучий метал, і плоть. Саме на основі цього ліхтарика і був у 1960 році сконструйований перший діючий лазер, здатний збивати будь-які супутники і боєголовки.
Світловодні волокна, підібрані на місці аварії, були явно якимось чином пов’язані з механізмами управління корабля. В 1947 році про їх призначення висувались тільки припущення, але коли вчені лабораторії “Bell” приступили до їх дослідження, все стало зрозуміло. По світоволокнам можна було передавати не тільки світло, але й кодовані світловими імпульсами звукові сигнали, а також будь-яку іншу інформацію. Ходили слухи, що в технології літаків-невидимок “Стелс” використано Розвельську технологію.
Розробка першого американського літального апарату, названого “Х-33” почалась в 1996 році. Два двигуни принципово нової конструкції дозволили йому перевищити швидкість звуку в 15 разів!
А принцип дії деяких приладів із розбитого інопланетного корабля не зрозумілий досі. Наприклад, високоенергетичний мікрохвильовий підсилювач здатен ділити тверді тіла на окремі молекули та атоми. Американський фізик Роберт Скотт Лазар, котрий мабуть вивчав цей НЛО, заявив, що інопланетні кораблі-розвідники в автономному режимі здатні розвивати швидкість до 22 тисяч миль за секунду. Він сподівається, що в найближчому майбутньому НАСА зможе отримати новий космічний корабель, придатний для пересувань на величезні відстані.
Подарунки для землян
 |
| Лабораторії Белл в Нью-Джерсі |
Ще одною позаземною технологією був “ліхтарик” прибульців, ріжучий метал, і плоть. Саме на основі цього ліхтарика і був у 1960 році сконструйований перший діючий лазер, здатний збивати будь-які супутники і боєголовки.
Світловодні волокна, підібрані на місці аварії, були явно якимось чином пов’язані з механізмами управління корабля. В 1947 році про їх призначення висувались тільки припущення, але коли вчені лабораторії “Bell” приступили до їх дослідження, все стало зрозуміло. По світоволокнам можна було передавати не тільки світло, але й кодовані світловими імпульсами звукові сигнали, а також будь-яку іншу інформацію. Ходили слухи, що в технології літаків-невидимок “Стелс” використано Розвельську технологію.
Розробка першого американського літального апарату, названого “Х-33” почалась в 1996 році. Два двигуни принципово нової конструкції дозволили йому перевищити швидкість звуку в 15 разів!
А принцип дії деяких приладів із розбитого інопланетного корабля не зрозумілий досі. Наприклад, високоенергетичний мікрохвильовий підсилювач здатен ділити тверді тіла на окремі молекули та атоми. Американський фізик Роберт Скотт Лазар, котрий мабуть вивчав цей НЛО, заявив, що інопланетні кораблі-розвідники в автономному режимі здатні розвивати швидкість до 22 тисяч миль за секунду. Він сподівається, що в найближчому майбутньому НАСА зможе отримати новий космічний корабель, придатний для пересувань на величезні відстані.
Немає коментарів:
Дописати коментар