Безслідні зникнення людей

Історія знає чимало випадків безслідного зникнення людей. Багато з них детально описані, але розумного пояснення феномену поки ніхто не дав.

Підступна висота

Один з перших (описаних) випадків безслідного зникнення людей відбувся в розпал Першої світової війни. Сталося це 21 серпня 1915 року. В ході Галліполійської кампанії (Туреччина) загинули тисячі англійців, ще більше були взяті в полон. А ось перший батальйон 5-го Норфолкського полку в повному складі, тобто 145 британських солдат, щез безслідно. Серед білого дня, на очах у сусідів по розташуванню - солдатів 1-ої новозеландської дивізії.

22 ветерани цієї дивізії порушили мовчання і написали колективне свідчення про те, що бачили, лише п'ятдесят років по тому...

Судячи зі спогадів, все відбулося так. Зранку 21 серпня головнокомандувач об'єднаними частинами союзників сер Гамільтон віддав наказ зайняти "висоту 60". Весь той ранок на нижньому схилі гори тримався дивний туман, котрого ніяк не міг розвіяти упертий бриз, що дув з південного-заходу. Саме в нього і вступив перший батальйон 5-го Норфолкського полку, щоб щезнути назавжди.

Ввібравши британських воїнів, туман стиснувся в густу хмару, яка покинула опустілий схил висоти і повільно поплила проти вітру.

Коли в 1918 році британська влада зайнялась поверненням полонених, захоплених в ході Галліполійської кампанії, Туреччина добросовісно пред'явила усіх полонених. І тут вияснилось, що жоден з них не входив у перший батальйон 5-го Норфолкського полку!

Ні тоді, ні потім ніхто нічого так і не чув про людей, які служили в цьому батальйоні. Єдиний доказ, що підтверджував версію новозеландських ветеранів, з'явився в 1967 році, коли нарешті була знята секретність з документів по Галліполійській кампанії. У них дійсно підтверджувалось зникнення без очевидних причин великої кількості людей на схилах "висоти 60".

Зникле плем'я

І донині канадська влада не розкрила загадку зникнення жителів ескімоського поселення Анжикуні в листопаді 1930 року.

Опустілі хати із здивуванням виявив трапер на ім'я Джо Лейбель. Все виглядало так, ніби цього племені взагалі ніколи не існувало. Хоча всього два тижня тому це було шумне, кипляче життям поселення. Тепер же подорожнього зустріло гробове мовчання. Каяки, цілі і неушкоджені стояли на пристані, в домах посуд та зброя були на місці. На застиглих вогнях чекали їдців горщики з тушкованою олениною. Схоже було, що ціле плем'я більше ніж дві тисячі людей раптом покинуло село в повному складі. Занепокоєний мисливець терміново сповістив про це королівську гірську поліцію.

Прибувши в покинуте поселення, поліцейські виявили ще дві неймовірні обставини. Ескімоси не взяли з собою їздових собак - їх зледенілі трупи були знайдені під шаром снігу. Прив’язані, вони померли з голоду. Якщо ескімоси не могли взяти їх з собою, то чому не відв'язали, прирекли на мученицьку смерть?

Далі відкрилось найнеймовірніше - могили племінних предків були відкриті і тіла їх щезли. А етнографи знають: більше смерті ескімоси бояться порушити спокій померлих. Крім того, розрити промерзлу землю без застосування техніки було абсолютно неможливо. Як висловився тоді один з офіцерів поліції, "Все, що тут відбулося, фізично просто неможливо".

Пояснення тому що сталось так і не знайшли досі.
 

Пусті окопи

Грудень 1937-го. До цього часу Китай вже шість місяців був у стані війни з Японією. Загарбники просувались на північ, до Нанкину, і авангард китайців - силами приблизно в три тисячі людей - розташувався для охорони важливого для оборони мосту. Але штурму в ту ніч не було. На ранок китайському командувачеві, генералу Лі Фуши, повідомили, що дивізія не виходить на зв'язок. Надіслані в район мосту офіцери виявили порожні окопи. Ні живих, ні вбитих, ні слідів яких-не будь воєнних дій. Дезертирувати в повному складі три тисячі солдатів теж не могли: для цього їм довелося б перейти міст, на південному боці котрого розташувався ворог. Так що ж з ними відбулось? Після закінчення війни китайська влада провела офіційне дізнання, яке знову ж таки не змогло пояснити дивний випадок. Китайців, що охороняли міст в 1937 році, більше ніхто ніколи не бачив.


Безсумнівно, багато історій з загадковим зникненням можуть бути хибними уявленнями. Але що якщо припустити, що хоча б частина з них відповідає дійсності?