Мандрівники в часі - факти з преси

В цьому пості хочу познайомити читачів із фактами про мандрівників у часі, які зафіксувала преса в різні часи ХХ століття.

Факт №1. Пімп Дрейк з Четнема

Влітку 1912 року в купе експресу Лондон – Глазго їхали два пасажири – інспектор Скотланд-Ярду і медсестра. І раптом в купе з’явився третій – старший чоловік. Волосся заплетено в косу, дивного покрою одяг, в руці довгий батіг. «Я Пімп Дрейк з Четнема, - повторював він, при цьому постійно хрестився і виглядав дуже переляканим. – Де я?!»

Незнайомець счез, так само раптово, як і з’явився, а на сидінні залишились батіг і трикутна шапка. Спеціалісти з Національного музею впевнено віднесли ці предмети до другої половини XVIII століття.

Допитливий інспектор побував у Четнемі і подивився старі церковні книги. І ось в книзі померлих 250-літньої давності він справді знайшов ім'я Пімпа Дрейка, а ще приписку тодішнього пастора про те, як одного разу вночі Дрейк, повертаючись на своєму возі додому, побачив прямо перед собою «диявольський екіпаж» - великого залізного змія, що дихав вогнем і димом. В ньому сиділи дивні люди, мабуть, слуги диявола. Злякавшись, Дрейк почав молитися, і знову опинився у своєму возі.

Капелюх досі зберігається в музеї Британського королівського метапсихічного об'єднання, а от батіг щез.

Факт №2. ДТП на Бродвеї

В листопаді 1952 року на Бродвеї автомобіль збив невідомого чоловіка. Шофер і свідки запевняли, що жертва «з'явилась на вулиці раптово, ніби звалилася зверху». В кишені його костюму знайшли посвідчення, видане 80 років назад, і візитку комівояжера. Вулиці, вказаної на картках, вже півстоліття, як не існувало.

Ім'я загадкового комівояжера знайшли в списках жителів цього району кінця XIX століття. Були опитані всі люди з цим прізвищем, які жили в Нью-Йорку, і врешті-решт, знайшли одну стару жінку, яка розповіла, що її батько загадковим чином пропав сімдесят років тому. Тоді він пішов гуляти по Бродвею, але більше так і не повернувся. Бабуся дала поліцейським фотознімок, на якому був зображений чоловік дивовижно схожий на того, який загинув під машиною. На знімку він посміхався і тримав маленьку дочку на руках, а на фото в кутку була зазначена дата – квітень 1884 року.

Факт №3. Євгеній Гайдучок – гість з майбутнього

В місті Жирнівськ довгі роки жила людина, яку радянські газети називали не інакше як - гість з майбутнього.

Його історію у 1994 році розповів відомий волгоградський дослідник, автор книг про машину часу Вадим Чорнобров.

- Я познайомився з ним в 1985 році, - написав в своїй книзі про час Вадим Чорнобров. – Цей чоловік підійшов до мене і після недовгого вступу сказав: «Я прилетів сюди на машині часу! І представився: - Євгеній Йосифович». Як, по вашому, що я повинен був на це відповісти?! Перш ніж сказати «до побачення», я запитав, чому він саме мені все це говорить, і почув у відповідь явну нісенітницю: він нібито читав про машину часу… в мене! Це було неможливо, так як в той час моєї книги про Час не існувало навіть на чорновиках…

За його словами, я був єдиною в Радянському Союзі людиною, яка була в змозі йому повірити. Як він розшукав мене в величезній Москві? Загадка…

Але ось, що він мені розказав. Будучи, ще зовсім юним, він вирішив викрасти машину часу і проїхатись на ній в яку-небудь екзотичну давнину. Захопивши для компанії подругу, він вирушив крізь світи та віки. Але відлетів не далеко. В 30-х роках ХХ століття викрадений транспорт потерпів аварію.

Дуже швидко очманілі від жаху підлітки зрозуміли, що скалічена машина зможе підняти лише одного з них, і чи вистачить в неї енергії на політ в ХХІІІ століття – невідомо. Втім, особливого вибору в них не було, тому Женя заштовхав плачучу дівчину в агрегат і, наказавши повернутися з допомогою, відправив у майбутнє.

Але допомоги він так і не дочекався. Дуже скоро малолітнього мандрівника всиновили добрі люди, і хлопець почав нове життя, яке, за його ж власними словами, спочатку просто зненавидів. Тільки проїхавшись вперше в житті на велосипеді, він зрозумів, що тут теж можуть бути свої маленькі радощі…

Про Гайдучка розповідають чимало цікавих історій. Кажуть, що він точно передбачив дату нападу Німеччини на Радянський союз, а також дату німецької капітуляції. Також за словами його рідних – одного разу, ще задовго до розпаду СРСР він обмовився, що Росія буде окремою державою без інших республік.

Також розповідають, що, іще будучи в школі, він розмовляв із Гербертом Уелсом, котрий приїхав в Росію, - англійською мовою. А також, нібито, ще в 60-х роках він написав вірші про мобільний зв’язок та інтернет.

 

Головним надбанням Гайдучка є те, що він заснував краєзнавчий музей, а в ньому своїми руками відтворював артефакти різних періодів та епох.

Звичайно, історію про походження Гайдучка можна піддати сумніву, однак те, що це була досить неординарна людина, сумнівів не викликає.

Ці три розповіді - тільки крапля в морі тих історій, які можна знайти в друкованих та інтернет виданнях. Чи дійсно ці люди подорожували в часі? Відповісти однозначно досить важко. Можливо, хтось колись надасть вагоміші докази, і сумнівів вже ні у кого не залишиться. А поки можемо тільки здогадуватись і спіставляти факти.