Місця сили

Місця Сили, або Енергетично Змінені Місця – вже більш, ніж пів століття обговорюються у світовій пресі. Інтерес людей до таких місць тільки зростає. Їхня таємниця вабить до себе… Такі місця досліджуються, про них видаються книги, знімаються фільми, до них існує ціле паломництво тих, хто хоче осягнути себе та Всесвіт.

Перше значення місць сили – духовне. Перебуваючи в такому місці, людина відчуває незвичайні духовні стани – від прихованої небезпеки до прозріння. Цікаво, що нашим пращурам було добре відомо про такі енергетичні осередки, там вони споруджували свої святилища та молилися богам… Саме тому поблизу Місць Сили дуже часто побудовані споруди й храми усіх духовних традицій, які були на нашій землі: це і давні дерев’яні церкви, й слов’янські капища, й трипільські святилища, й капища скіфів, й печери друїдів, скельні печерні містечка та храми, дольмени, менгіри, кам’яні лабіринти та спіралі життя, кам’яні вівтарі, статуї та зображення богів та богинь.

Друге значення – матеріальне. Геофізики проводять дослідження Місць Сили, й виявляють, що частотність електричних та магнітних полів у цих місцях відрізняється від звичайних значень. А у деяких місцях навіть є викривлений гравітаційний вектор (наприклад, вода тече вгору). Тобто, Місця Сили – це ще й фізичні аномалії. На таких місцях сильніші прояви електричних статичних полів. Для людей такі аномалії частіше всього позитивні, сприяють оздоровленню. Такі місця називають рекреаційними або салюберними зонами. Цікаво й те, що через ці зони прокладені стежки. Коли людина проходить такою стежкою, вона отримує заряд бадьорості та здоров’я. Такі стежки, що проходять місцями сили та рекреаційними зонами, називаються Теренкури. Теренкурів багато збереглося на Львівщині, у минулі часи ними ходили видатні діячі мистецтв, аристократи, інтелектуали та члени королівських родин. Теренкур – це маленький аналог великих Паломницьких Шляхів. Бо паломницькі шляхи усіх релігій світу також прокладені через Місця Сили.

В Україні таких місць – сотні, за своїми сутнісними ознаками вони є як позитивними, так і негативними. Тут йтиметься про найвідоміші та найцікавіші.

До найбільш відомих в Україні місць з особливою енергетикою для духовного відновлення, медитацій та здійснення бажань належать Бакота, гора Тотоха, Кам’яна Могила, Скелі Довбуша, острів Хортиця та ін. Ці місця часто пов’язані з язичницькими святилищами, місцями зцілення або природними аномаліями.

Гора Тотоха (неподалік с. Медвин Київська обл.): вважається одним з найпотужніших енергетичних центрів, «пупом Землі», яка чинить благодатний вплив на людину. За легендою, ті, хто підіймався на Тотоху опівночі, отримували дар пророцтва та наповнювалися неймовірною силою. Крім цього, гора є чудовим місцем для збору цілющих трав, а неподалік знаходиться джерело з чистісінькою водою.

Гора ТОТОХА (spadok.org.ua)

Поруч з горою, яка є природним утворенням, а не курганом, знаходяться пам’ятки доби раннього заліза, а також трипільської культури, періоду Київської Русі, недосліджене Жужинецьке городище. Дискусії викликає і топонім Тотоха.

Гору Тотоха ще називають Святою Горою. За оцінками NASA, енергія на цій горі еквівалентна енергії Тибету, Алтаю і Байкалу. А вчені-уфологи називають це місце прямим каналом зв’язку з Космосом. Дехто з відвідувачів і справді відчуває неймовірний приплив сил, а дехто навіть відкриває у собі дар передбачення. Вважається, що на гору треба підійматися на самоті, з чистими помислами, добрими думками. Перебування на горі допомагає позбутися головних болів та хвороби суглобів. Випромінення там дуже високе, тому більше 30-ти хвилин перебувати не можна. А то від енергії буде розпирати. Якось місцевий житель косив вниз траву і взяв з собою онука. Він заліз на гору і грався там більше години. Потім до вечора не міг заспокоїтися: постійно бігав, кричав, на дерева залазив. Таким активним він ніколи не був. Силою гори користуються знахарі, які щороку піднімаються на вершину на свято Івана Купала, щоб розвинути дар зцілення.

Голосієво

Якщо говорити про Голосіївську аномальну зону у місті Києві, то люди, які гуляють цим лісом, часто зустрічаються з якимись феноменами. Бувають провали в часі, коли вони бачать якісь стародавні монастирі, стародавні замки. Дехто зустрічає по дорозі незрозумілих людей, деякі бачать Серафима Саровського, який жив у тих місцях, чи зустрічаються з надприродними істотами. Бачать галявини, що світяться, спостерігають зміну кольору неба, зміну часу на годинниках чи зникнення мобільного зв’язку. Втрачають орієнтацію в просторі.

Але після зустрічі з цими аномальними явищами завжди йде позитивний ефект. Один чоловік виявив, що після зустрічі з феноменом у нього минула хвороба, іншому вдалося встати на квартирну чергу і швидко отримати житло в безнадійній ситуації. Дослідники енергетично змінених місць з різних країн світу неодноразово писали, що голосіївська аномальна зона максимально сприятлива до людей. Якщо всі незвичайні явища, які відбулися в Голосіївському лісі, нанести на карту і з’єднати їх лініями, то лінії перетнуться над озером Дидорівка, яке є центром аномальної зони.

Етимологія слова Дидорівка дуже складна: одна з версій співвідносить цю назву з іменем стародавнього вождя слов’ян, який в деяких традиціях вважається батьком-першопредком. Таким чином, слова «Дідорівка» може означати «місце першопредка» багатьох слов’янських племен. Не виключено, що саме тому ця зона надзвичайно сприятлива для людей.

Вважається, що на місці, де сьогодні розташований Київ, в давнину був інше місто – Сур’я-Град (слово «сур’я» в перекладі з санскриту означає «сонце»), слов’янський духовний центр. Він існував 4-5 тисяч років тому. Власне, він розташований на місці, де зараз розташований Голосіївський ліс. Кажуть, він побудований під землею, вчені частину печер знайшли за допомогою геосканерів та інших приладів, у майбутньому буде можливий туристичний доступ. ЛИСА ГОРА біля місцевості Видубичі колись була невід’ємною частиною Голосієва, потім ці території роз’єднав побудований проспект Науки.

Отже, Лиса гора (Київ та Ржищів Київської області). В цілому відомо 6 Лисих гір в Києві та поблизу нього. Місця, що вважаються осередками магічної енергії, які перебувають на одному меридіані з єгипетськими пірамідами. Кажуть, що Лиса Гора відкриває приховане в кожній людині. Одні бачать страшне, а інші – з’єднуються з земними і небесними енергетичними потоками.

Лиса гора у Києві

Окультисти стверджують, що на Лисій горі розташований портал у потойбіччя. У 1950-х роках на Лису гору свою увагу звернули навіть тибетські монахи, які почали паломництва до містичного місця. Вони проводили обряди, які мали не допустити китайську владу до Тибету. Як би там не було, біля Лисої гори насправді часто зникають люди, або їх знаходять мертвими. Наприклад, з 2003 до 2018 року до правоохоронних органів надійшло понад 40 заяв від рідних про зникнення людей в околицях містичного пагорбу.

За народними легендами та переказами, Лиса Гора – це місце, куди злітаються відьми та усяка інша нечисть на шабаші двічі на рік. Лиса Гора – це було місце збору на противагу світлим силам – давнім жерцям та волхвам, які збиралися для проведення обрядів у Священних гаях. Одна легенда розповідає про прокляття, що лягло на гору після страти відьом у середньовіччі, роблячи її місцем паранормальних явищ. Сучасні історії додають перцю: звіти про зниклих людей, дивні вогні вночі чи відчуття чужої присутності, які фіксують місцеві ЗМІ, як-от Телеграф у 2025 році.

Позитивна і негативна енергетики тут під великим питанням, оскільки в стародавні часи тут був потужний язичницьке капище, але з іншого боку за часів татаро-монгольської навали в тутешніх печерах замурували людей, які ховалися там, а після знаходилася фортеця, де легко і просто вішали людей.

Дівич-Гора (с. Трипілля Київська обл.): розташована над Дніпром, вважається місцем жіночої сили. За різними даними, на вершині Дівич-гори було святилище язичницької богині Діви, де жінки молилися про потомство. Ця гора оповита багатьма легендами, однак їх більшість пов’язана саме з жіночою силою та енергію. Відомо, що в прадавні часи жінки приходили на Дівич-гору за благословенням на народження дітей. Існує декілька легенд про це місце. Легенда про княжну оповідає, що під час штурму замку молоду княжну було проклято під час захисту своїх володінь. Вона нібито разом зі своїм обійстям провалилась під землю, прямо в пекло. Ще за однією з легенд у підніжжя Дівич-гори колись стояла церква, яка згоріла. І раз на рік на Великдень місцеві чують на світанку дзвони, які лунають з під землі. Так земля ніби нагадує про велику силу втраченого святилища. Також за переказами, між Дівич-горою та сусідньою Посадовою горою є секретні ходи, які з’єднують їх під землею. Ці тунелі в давні часи нібито використовували для таємного пересування.

Коло Святовита або Святовитове поле.

Розташоване Поле Святовита на горі «Піднесення», що у Личаківському районі міста Львова. Збереглися слабко видимі залишки стародавніх культових споруд (у формі штучних елементів рельєфу), рови та насипи у формі кіл. На вершині гори буяє рослинність. Енергетика справді вражає гостей. За словами місцевих жителів, які в’їхали до нових квартир на схилі гори, після переїзду у них налагодилося здоров’я, відступили хвороби, з’явилися приємні сни та радісні стани душі. Сама гора «Піднесення», безсумнівно, повністю є Місцем Сили і вкрай благодатно впливає на людей. У центрі гори у давнину стояло давньослов’янське божество Святовит. Воно мало чотири лики. Релігієзнавці мають припущення, що давньослов’янський Святовит за функціями близький до індуїстського Брахми Чотириликого, створювача нашого Всесвіту. Від Святовита Чотириликого (який вигляд він мав – дивіться форму Збруцького ідолу) йшли стежки до інших насипів у формі кола, на яких стояли інші давньослов’янські божества. Коло Святовита справді незвичне місце: якщо у сутінках або вночі запитувати про щось небо, то воно відповідає спалахами й навіть блискавками.

Кам’яна Могила (Запорізька обл.):

Древній кромлех, пам’ятка світового значення, місце стародавніх культів. Розташована неподалік міста Мелитопіль. Це величезна скеля незвичної форми посеред степу.

Кам'яна могила

Заповідник Кам’яна Могила – давня споруда. Багато мудреців вважають Кам’янку першим ведичним вівтарем, з якого жерці сімдесят тисяч років тому понесли ведичне віровчення по всьому світу. Наразі існує безліч духовних течій, які фахівці називають «релігії ведичної групи» (РВГ) або «ведичні традиції». Усі вони вважаються спадкоємцями того, давнього первинного вчення. Інша легенда розповідає про «Чорний Папірус». Це – інформаційний пристрій, залишений однією з найдавніших цивілізацій, що знаходиться на глибині три кілометри під Кам’янкою. Кожен, хто приїжджає на Кам’янку, може отримати будь-яку інформацію, що його цікавить, з будь-якої галузі знання – і така інформація буде йому дана. Для цього досить просто захотіти цього або висловити вголос своє побажання.

Кам’янка має ще одну легенду. Пам’ятайте індійську легенду про Праведного Цара, який багато століть правив на Землі. Його називали Космічна Людина або Мудрець, бо вона прийшла до нас із Космосу, із зірок. А у міфології його називали Чакравартін. Він був і цар, і маг, і мудрець, і за його правління людство процвітало. Потім щось змінилося у просторі та в часі, і Праведний Цар заснув у печері. Щоб прокинутися знову, коли повернеться Золотий Вік. Усі свої знання, зокрема й езотеричні, люди почерпнули від цього Праведного Царя. Легенда свідчить, що цей Праведний Цар якраз і спить у печері, в глибині землі, під Кам’яною Могилою і прокинеться тоді, коли прийде Золотий Вік. Втім, та ж сама легенда доповнює, що Чакравартинів було багато, як й місць, у яких вони поснули до Золотого Віку.

Цікавий й такий феномен. Іноді Кам’янка співає, як співаюча тибетська чаша. За однією з легенд, Кам’янка – це брама між світами. Колись вона була відчинена, а потім зачинилася. Ще одна легенда оповідає, що з Кам’янки відкривається шлях у Ирій (Ирій – небесна країна у небі, де живуть боги й розташований рай, щось на кшталт азійської Шамбали). Кам’янку неодноразово досліджували археологи. Під нею є підземні печери, є археологічні артефакти й навіть, як вважається, елементи протовавілонської писемності. Енергетика Кам’янки схожа за відчуттям на енергії величезних культових споруд Азії, присвячених втіленням Великої Богині-Праматері.

Острови на Дніпрі

Вони також вважаються потужними Місцями Сили. Найвідоміші Лисогірський Острів біля Ржищева, Монастирський Острів у місті Дніпро, острів Індра (або Кодачек) та Острів Хортиця. На усіх цих островах знаходять значущі культові споруди та святилища, яким тисячі років. А острів Хортиця довгий час був центром посвяти та навчання козаків-характерників – енергія острова сприяє цьому. Містики стверджують, що Хортиця насичена потужною позитивною енергією, яка здатна заряджати людей, оскільки це місце, де сходяться енергетичні потоки. А острів Індра – найулюбленіший острів для духовних вправ отамана Сірка.

Бузький Гард

Ще одна місцевість, де набирали силу характерники – це Бузький Гард, у якому вода річки Південний Буг переливається через 12 водоспадів (на фото). За Гардом розташовані Чорні Скелі, де медитували та робили обряди характерники, та знамениті Актовський Ліс й Арбузінській та Актовський Каньйони (з ними пов’язана легенда про живу та мертву води). Окрема історія – це Актовський каньон, який розташований в долині річки Мертвовод недалеко від села Актово Вознесенського району Миколаївської області. Це найстаріша ділянка суші в Євразії. Його інакше називають «Долиною диявола», він оповитий численними легендами та містичними переказами. Історичні відомості говорять, що тут колись скіфи проводили свої магічні ритуали, а згодом почали ховати своїх царів, за іншою версією, царів пускали в останню путь по річці Мертвовод. Тому місце має потужну енергетику.

Монастирище. На Кропивниччині, неподалік села Інгульське Устинівського району, збереглися решки величезного святилища, площа якого сягає завбільшки 15 гектарів! У давнину це був величезний храмовий комплекс, який створювали представники різних поколінь, етносів та культур, й у якому відбувається багато цікавого та незвичного. Відвідини цього міста змінюють здоров’я на краще та розширюють світовідчуття. Козаки-характерники називали цю скелю «Велика Мати». Люди, які цікавляться езотерикою, вважають Монастирище давнім язичницьким капищем, місцем сили, де можна напряму отримувати енергію з космосу. А науковці – просто ще одним місцем виходу на поверхню землі Українського кристалічного щита. Опинившись у «дворі» Монастирища, у підніжжя десятиметрової рівної огорожі, яка наче складена з величезних прямокутних каменів, важко повірити, що цей паркан створила природа. Відомо, що люди у цих краях мешкали ще 10-12 тисяч років тому, але як вони могли збудувати таке? Тож сьогодні існують легенди навіть про неземне походження Монастирища. Мовляв, це – давній космодром. Прихильники цієї версії знаходять тут навіть сліди летючих тарілок.

Гірський масив Товтри

Він ховає безліч Місць Сили. Товтри – це унікальний гірський Кряж. Хоч маленькі, але все ж таки гори. Майже єдині у світі. Кряж Товтри проходить через Вінницьку, Хмельницьку та Тернопільску області України. Відроги Товтр також є на Прикарпатті та у Буковині. Значна їх частина розташована на березі річки Дністер. Товтри мають органічне походження – це залишки великого бар’єрного рифу первісного океану Тетіс. Це велика сенсація, бо те, що ми вважаємо горами, насправді є реліктовим подвійним бар’єрним рифом з морського дна прадавнього океану Тетіс і пізнішого Сарматського моря. Коли суша Євразії по декілька разів то опускаючись, то піднімаючись над водою, все ж перемогла, і первісні води відступили, сучасні українські території отримали подвійний гірський кряж Товтри, який первісно є бар’єрним морським рифом з морського дна.

Товтри споконвіку були горами, що приваблюють духовних людей. В українському фольклорі є багато розповідей про рахманів. Рахмани – це жерці давніх духовних традицій, у тому числі давньослов’янських ведичних. Вони мали велике знання та потужну духовну силу. Рахмани оселялися саме у Товтрах та створювали для своїх духовних практик печери та навіть цілі печерні міста. Такі печери можна побачити у Товтрах – від загадкового селища Буша (Вінницька бл..), яке є місцем злиття річок з давнім скельним храмом та тисячами знаків (а також Оксанівка та Слобідка-Підлісівська, Могилів-Подільського району Вінницькій області) до Медоборів та селища Монастирок (Борщівського району Тернопільскої області). Священна для давніх слов’ян гора Богит (де знайдено Збручского Ідола Святовита), печери трипільських, скіфських, сарматських, давньослов’янських та кельтських жерців виявлено саме у Товтрах. Також й безліч обрядових споруд та священні камені. Й навіть дольмени!!!

З Подільськими Товтрами пов’язана Бакота (Хмельницька бл..): затоплене місто в Подільських Товтрах, відоме своїми мальовничими краєвидами та скельним монастирем.

Багато місць сили є й у Карпатах…

Наприклад, Терношорська Лада (на межі сіл Снідавка і Яворів Косівського району Івано-Франківської обл.): святилище у вигляді вагітної жінки, що символізує родючість. Терношорські скелі – одні з найбільших природних скульптур в Україні. Вік скель кілька мільйонів років, утворилися вони на дні Сарматського моря за часу глибокого палеоліту.

Святилище розміщується на південному схилі гори Терношора на природному восьмиметровому кам’яному крузі. Воно має форму видовженого гірського схилу. Його утворюють пісковики з величезних кам’яних брил. Найхимерніша скеля відома серед місцевого населення як «Голова Довбуша», а в науковому світі як «Терношорська Лада». Ця грандіозна статуя, повернута на схід, вагою понад 100 тон і висотою понад 10 метрів, нагадує в загальних рисах вагітну жінку. За версією М.Кугутяка та С.Пушика, це святилище присвячено жінці-матері, божественій Ладі, котра уособлювала достаток і родючість. Наявність поруч жертовної ями, сонцеподібного каменя-диску й інших рукотворних, чи частково оброблених каменів, свідчать про той факт, що Терношорське святилище було одночасно ще і календарним. У цьому контексті за народними повір’ями і святкуваннями, Лада й інші об’єкти ознаменовували народження нового Бога-Сонця. Подія ототожнювалася з перемогою дня (Білобога) над ніччю (Чорнобогом). З цієї сакральної точки Сонце «повертало» на літо. Цікаво, що у Римській імперії (до н.е.) 25 грудня теж відзначили свято народження Сонця.

Весь Терношорський скельний комплекс займає площу близько 4 тис. кв. м. Висота скель сягає сорока метрів. Пам’ятка має складну структуру. Особливий інтерес становлять дві вертикальні плити, які разом утворюють круг гігантських розмірів. Його діаметр – близько 8 метрів. Круг, що нагадує сонячний диск, має схематичний вигляд голови зооморфної істоти, найбільш вірогідно – голову лева з характерним зображенням примружених очей, широкого носа, морди, розділеної навпіл двометровим рівчаком, що сходить до землі. Верхня частина круга має своєрідну меандрову сонячну «корону», подібну до лев’ячої гриви.

Скелі Довбуша (Івано-Франківська/Львівська обл.): кам’яний лабіринт, де, за легендами, приховано скарби, та місце з потужною енергетикою. Це скельно-печерний комплекс, унікальна пам’ятка історії та природи. Розташована за 3 км від села Бубнища (Болехівська міська рада, Івано-Франківська область). Комплексна пам’ятка природи «Скелі Довбуша» лежить на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн. років тому на дні палеогенового моря. Кам’яний лабіринт завширшки 200 м тягнеться серед буково-смерекового лісу зі сходу на захід майже на 1 км. Унікальний скельний комплекс названий на честь легендарного опришка Олекси Довбуша. Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.

Скелі Довбуша

Про Бубнище свого часу писав Іван Франко у своєму творі «Бубнище», Михайло Грушевський визначив Скелі Довбуша як оборонний скельно-печерний комплекс.За припущенням дослідників, історія Бубниських скель пов’язана з кельтськими племенами, які населяли Карпати в I тис. до н.е. та поклонялися великим каменям. З поширенням християнства колишнє язичницьке святилище з жертовниками перетворилося на печерний монастир. Вивчивши вибиті в каменях печери, зруби, пази, східці, вчені дійшли висновку, що скелі використовувалися людьми, які жили тут у Х ст., під помешкання та в ролі фортеці. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність, чисту обробку стелі. У X–XII ст. н.е. тут існувало язичницьке святилище – палеообсерваторія.

Поблизу села Бубнище на Івано-Франківщині височать скелі, які в народі називають «Довбушевими», оскільки тут ховалися опришки, які повстали проти панського гніту, на чолі з легендарним Олексою Довбушем. За однією з легенд, на вершині однієї зі скель – Великому Одинці – зберігаються заховані скарби, відібрані Довбушем у польських панів. Люди вірять, що знайде його лише той, хто має чисте серце й добрі помисли. Також кажуть, що в ніч на Івана Купала між скелями чути шепіт предків, а також можна зустріти дух «чорного опришка», який охороняє скарби Довбуша. Езотерики вважають це місце потужним енергетичним центром для відновлення життєвої енергії.

Проте одним із найцікавіших феноменів Карпат є пірамідальні гори. Їх виявлено й у Закарпатті (Великоберезнянський район, селище Вишка). Пірамідальної форми гори стоять просто рядами. Найбільше грозових дощів з потужними блискавками стається саме тут (фіксується до 58 грозових дощів на рік). Пірамідальної форми гори є також на Буковині – це також регіон, багатий на грози (селище Усть-Путила). Є такі поодинокі гори й у районі міста Рахів, й у районі міста Верховина. Вони можуть виявитися як природними утвореннями, так і спорудами прадавніх цивілізації. Потрібні дослідження. Але те, що ці пірамідальні гори є енергетичними аномаліями, не підлягає ніякому сумніву.

У Карпатах за часів Русі існував паломницький Шлях. Він починався від сучасного місця Рахів, йшов по вершинах Чорногірського Хребта до гори Піп Іван Чорногірський (де існували значущі святилища та величезна природна печера всередині гори, у якій медитували), та завершувався у сучасному місті Верховина.Чорногора містить загадки, які паломник має зрозуміти. Сенси подій Всесвіту закодовані у кожному камені, у кожному водоспаді, у кожному озері, у кожній печері Чорногірського Хребта. Паломник знаходить сенс кожної загадки. Коли таємниці, розгадані паломником, зливаються у єдине ціле, вони відкривають повну картину Світобудови. Паломник розуміє Вищі Сили, Природу, Всесвіт й самого себе.

 

Майже усі аномальні зони, які є у світі, є й в Україні. Наприклад у містечках Юрпіль та Чорна Кам’янка є незвичні камені, які потроху зростають, переміщуються лугами, занурюються у грунт та виходять з грунту на поверхню. Чим схожі на камені-трованти у різних місцях світу.

Перевал Шурдин

Але найцікавіша гора – то гора неподалік перевалу Шурдин, що на Буковині. Місцеві її називають Електричною Горою, бо над нею постійно виникають якість електромагнітні явища. Надто потужні блискавки перед грозою, кульові блискавки, розряди статичної електрики, спалахи, світіння. Такі гори є в Африці й у Північній Америці (Мексика). Такими горами користуються знахарі для того, щоб набрати силу, необхідну для зцілення. Тому маємо ще дослідити й гору неподалік перевалу Шурдин. Тим більше, що біля цієї гори встановлені кам’яні споруди, схожі на дольмени.

Древній кромлех с. Микільське-на-Дніпрі, Дніпропетровська область.

Древній кромлех у селі Микільське-на-Дніпрі – це загадкове місце, де камені розташовані у формі вісімки або кола. Це місце також називають «Храмом семи врат», і час його створення називають різним: від X-XII тисячоліть до нашої ери до бронзової доби, що сягає 2 тисяч років до нашої ери. Діаметр цього кромлеха становить близько 9 метрів, а в центрі знаходиться камінь-сльодовик, що, за повір’ями, зберігає відбиток сили предків. Крім того, кромлехи можна знайти на Хортиці, у Придністров’ї на Поповому Мисі, та між селами Томаківка і Мирове. Це місця, які дарують відчуття таємничості та духовного зв’язку з минулим.

Озеро Бучак (с. Бучак, Канівський район, Черкаська область)

Озеро Бучак славиться своєю сильною енергетикою, яку підживлюють численні підземні холодні джерела. Це місце оточене лісами, що надають йому ще більшого містичного шарму. Неподалік від озера знаходиться Бабина гора, яку археолог Борис Рибаков вважав одним із найважливіших святилищ ранньослов’янського періоду. Це місце привертає увагу не лише істориків та археологів, а й тих, хто шукає душевного спокою та натхнення.

Місцеві жителі часто приходять сюди, щоб помолитися чи медитувати, відчуваючи особливу енергетику цієї землі. Бучак – це місце, де кожен відвідувач може знайти гармонію з природою і самим собою.

Озеро Синевир (Закарпаття): найбільше високогірне озеро, яке, за повір’ями, зцілює та забирає смуток. Воно знаходиться у високогір’ї Карпат (майже тисячу метрів над рівнем моря) на околицях села Синевирська Поляна Закарпатської області, оповите легендами та переказами. Від деяких з них кров холоне в жилах. 

озеро Синевир

Утворилось воно понад 10 тисяч років тому і вважається найбільшим та наймістичнішим озером Українських Карпат. Можливо, тому, що воно дуже глибоке (максимальна глибина 22 метри) та мало вивчене науковцями. Містичності цій водоймі додають розповіді місцевих мешканців, які вважають, що вона зовсім не має дна. Мовляв, тому пірнувши в Синевир, можна виринути на іншому боці землі. Наприклад, в США. – Усі, хто тут був хоч раз, розповідають про різні відчуття, які вдалося пережити, – кажуть місцеві мешканці. – Тут навіть повітря просякнуте чимось потойбічним. Старожили розповідають різні легенди, уже й не знаєш, що правда, а що вигадка… За їхніми переказами, там на дні якесь чудовисько живе. Нібито воно вночі видає страшні звуки, реве. Звичайно, ніхто його ніколи не бачив, але вночі й справді чути дивні звуки. Хоча, кажуть, два роки тому туристам вдалося його сфотографувати – схоже на величезну черепаху. Ще туристи говорять, що поруч з озером змінюються відчуття і почуття.

Також подейкують, що посеред озера є дивний острів, який час від часу зникає. Очевидно, люди мають на увазі камінь, який лежить у самому його центрі. Згори він схожий на зіницю ока, за це озеро в народі називають «Морське око». За легендою, воно утворилося від потоку сліз молодої доньки місцевого графа, яку звали Синь, на місці, де її коханого, звичайного пастуха Вира, за наказом графа, вбили кам’яною брилою (острівець – нібито і є тією самою брилою, а озеро навколо – сльози дівчини).

Навіть знані в регіоні краєзнавці не заперечують версії, що в давнину біля озера все ж влаштовували свої обряди і шабаші відьми та чаклуни. Бо які ж Карпати без знаних мольфарів! Але це було колись. Натомість сьогодні озеро Синевир – це позитивна геопатогенна зона, яка своєю енергетикою лікує душу та тіло.

Озеро Берестувате в Кіровоградській області (або Чорне озеро) – загадкова гідрологічна пам’ятка природи в Кіровоградській області (поблизу с. Водяне), оточена Чорним лісом. Воно унікальне тим, що ніколи не замерзає (навіть при -15°C). Про нього цікаві 2 речі: по-перше, вченим так і не вдалося виміряти його глибину. Нібито трос з гирею для виміру опустився на 530 метрів, дна не дістав, а потім його щось вирвало (мабуть, водяний); по-друге, на озері є «плаваючі острови» з деревами та іншої рослинністю ... але вони постійно змінюють своє місце розташування. Оточене озеро болотом, в цій місцині дуже легко заблукати.

Громовище біля Коростеня Житомирської області. У селі Купище є невелика містична галявина, яка «притягує» до себе блискавки («гніздо блискавок»). Місцеві жителі стверджують, що іноді вночі з галявини в небо світить промінь, немов величезний прожектор, а археологи розкопали руїни стародавнього поховання. Науковці припускають, що причиною є поклади залізної руди або іншої металевої руди під землею, що діють як природний громовідвід. Дослідники знаходили там кам’яні плити з невідомими написами, статую язичницького Бога та античні монети Боспорського царства. Місцеві розповідають, що колись там стояла садиба жорстокого поміщика, яку знищила блискавка, покаравши його за гріхи. Окрім блискавок, свідки іноді помічали дивне мерехтіння або стовп світла, що піднімається з землі.

Холодний Яр (Черкаська обл.). Холодний Яр – це ціла гігантська система ярів, яка простяглася на 250 кілометрів. На схилах ярів – реліктовий ліс. І водночас, Холодний Яр – це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це приклад, як невеликі числом, але сильні духом – можуть успішно боротися з набагато сильнішим ворогом (Гайдамаччина, Коліївщина, Холодноярська республіка). Це сакральне місце сили, оповите містикою скіфських курганів, таємничих печер та Мотрониного монастиря, де гайдамаки святили ножі. Він відомий як центр збройного спротиву (Холодноярська республіка), де дух боротьби зберігся через століття, поєднуючи язичницькі легенди, історичну пам’ять про козацтво та отаманщину. Існує легенда про заснування монастиря дружиною воєводи Мирослава – Мотроною, яка через трагічну помилку наказала відкрити вогонь по човнах чоловіка. Яр містить залишки 14 скіфських городищ, що робить його центром давньої історії та енергетики. Найменш вивчена частина яру, що містить стародавні ходи. Швидше за все, що підземні печери та ходи розбудовували монахи Мотронинського монастиря ще за часів Київської Русі, щоб ховатися від зовнішніх небезпек, порятунку монастирських скарбів. До 1746 року в одній з печер мешкав відбудовник монастиря схимомонах Ігнатій. Очевидно, вже в ХІХ столітті печерами не користувалися. Як наслідок, перестали функціонувати системи вентиляції і водовідведення, а тому підземелля почали руйнуватися. Вже на початку ХХ століття підземні комунікації були небезпечними для мандрівок.

За словами старожилів, довжина підземних ходів складає близько 28 кілометрів. Ведуть вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного, Святого валів. Є печери між стародавніми городищами, на Кізій горі біля Жаботина. За переказами, існувала система підземних комунікацій, яка з’єднувала дві обителі – Мотронинський Свято-Троїцький і Жаботинський Свято-Онуфріївський монастирі. На території останнього до сьогодні збереглася підземна церква Святителя Миколая та печери. Підземелля протягом 1996 – 2000 р. були ретельно вичищені від намитого і наносного грунту та досліджені черкаськими археологами. Символом незламності є сакральне дерево яру Дуб Залізняка.

До аномальних зон в Україні належать місця, де точилися військові дії, так звані «відгомони війни».

Наприклад, Долина Тіней і Смерті між Севастополем і Балаклавою в Криму – відгомони Кримської війни (1853-1856). Це місце, де полягла велика кількість людей. Сьогодні відвідувачі скаржаться на гнітючу атмосферу, а також говорять, що по ночах тут навіть чути стогін вмираючих.

Руїни ставки Гітлера «Wehrwolf» («вовк-захисник») – це місце знакове і небезпечне. Цей об’єкт розташований неподалік села Коло-Михайлівка Вінницького району. Ставка була побудована приблизно за 8 км на північ від Вінниці, праворуч від шосе Вінниця-Житомир, на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки 300 м. Територію ревно охороняли.

Руїни ставки Гітлера (фото УНІАН)

Під час будівництва ставки від голоду і холоду загинули 2000 чоловік, а ще 4000 «непотрібних» людей, зайнятих в будівництві, були розстріляні. Загинули всі, хто мав найменший стосунок до будівництва – від проектантів та архітекторів до рядових працівників – радянських військовополонених. Місцеві жителі стверджують, що бачать їх примари.

Польова ставка Гітлера «Вервольф» — одне з найзагадковіших місць в Україні часів Другої світової війни. Складність дослідження «Вервольфу» полягає в тому, що не збереглося жодних документів щодо його будівництва, планування бункерів, долі радянських військовополонених, які працювали на важких будівельних роботах. Гітлер бував у ставці тричі, де приймав доленосні для перебігу війни рішення. А в 1989-1990 роках у межах наукової програми «Гермес» ставку Гітлера досліджували фахівці чотирнадцяти НДІ. Розкопками тоді керував професор московського геолого-розвідувального інституту Леонід Бобровніков. Науковці використовували найсучасніші на той час прилади, здатні сканувати товщу землі. Були пробурені свердловини в граніті, проводили ультразвукове дослідження. Але несподівано всі роботи згорнули за наказом «згори», а їх результати засекретили. Кажуть, Бобровніков згодом дав інтерв’ю «Правді», в якому підтвердив наявність під «Вервольфом» порожнеч у формі свастики.

Що ж насправді є всередині затоплених підземних бункерів ставки Гітлера? Версій чимало – від зниклої бурштинової кімнати, яку не встигли вивезти нацисти, до бактеріологічної зброї та секретних розробок. Ще одна версія, - що там знаходиться радіоактивна вода. На користь радіаційної версії схилялася вінницька журналістка, авторка книги «Вервольф» – фатальна таємниця Гітлера» Луїза Білозерова. За її теорією, під час перебування у ставці Гітлер зазнав радіаційного опромінення від подільських гранітів, у яких було прорубано бункери. Дослідниця вважала, що через погіршення здоров’я він підписав згадані вже директиви, якими звелів наступати на Кавказ і Сталінград одночасно. Це підірвало міць німецького війська і сприяло краху нацистської Німеччини у Другій світовій війні.

До речі, існує версія, що будівельні роботи на місці ставки велися ще до початку війни, але – для ставки Сталіна. Утім, від цієї ідеї відмовилися якраз через те, що корінні породи тут «фонять».

Схожої версії про руйнівний радіаційний вплив ставки на здоров’я Гітлера дотримувався і відомий німецький історик і журналіст Йоахім Фест, який спеціалізувався на нацистській історії. Він є автором книг «Гітлер. Біографія» та «Падіння. Гітлер і крах Третього рейху», за мотивами якої режисер Олівер Хіршбігель поставив художній фільм «Бункер». Фест писав, що «…Після повернення зі ставки Гітлер враз постарів на п’ятнадцять років. Після поразки під Сталінградом через день приймає заспокійливе. Тепер він не переносить яскравого світла, і з цієї причини волів пошити собі для перебування поза приміщеннями кашкет з великим козирком, часто скаржиться на втрату рівноваги». Очевидно, що йдеться про останні відвідини Гітлером «Вервольфу» у 1943 році. Наразі довести правдивість чи хибність цієї теорії вже неможливо.

За офіційною версією, попередньо ставку для фюрера мали збудувати на Полтавщині, але зі стратегічних міркувань розмістили під Вінницею. Прихильники паранормальних теорій переконують, що це місце йому підказали адепти з «Аненербе». Начебто «Вервольф» мав стати потужним магічним центром, навколо якого об’єднаються розрізнені країни Європи, і що саме звідси почнеться завоювання всього світу. Хотілося б вірити езотерикам, що насправді це місце випромінює ауру, смертельну для людей, які втілюють зло. І що саме перебування у ставці на Вінниччині, яке й вони вважають місцем сили, стало початком кінця Гітлера.

Залишається відкритим питання, хто й коли візьметься за дослідження підземних таємниць ставки Гітлера, адже справа це коштовна, і, ймовірно, небезпечна.

Містика Тараканівського форту. Напевно, немає у нашій країні місця з більш зловісною репутацією. Гігантська споруда, яка пригнічує своїми розмірами та похмурістю, з таємничими написами та моторошними звуками – все це Тараканівський форт на Рівненщині.

Тараканівський форт

Тараканівський форт – це унікальна оборонна споруда, що вражає своєю потужністю та монументальністю. Розташований неподалік міста Дубно на Рівненщині, цей форт був побудований у кінці XIX століття в с. Тараканів як частина системи захисту залізничної лінії Київ-Львів. Він мав стратегічне значення для оборони імперських кордонів і став прикладом передової інженерної думки свого часу. Він став ареною кровопролитних боїв у 1916 році, коли під час Брусиловського прориву російські війська залишили споруду австрійцям. З того часу форт неодноразово змінював своїх власників, а нині є туристичною пам’яткою.

У народі Тараканівський форт називають не інакше, як «Місто Привидів». Туристи, шукачі і місцеві жителі постійно бачать тут привидів загиблих солдатів, які шукають спокою. Одна з найвідоміших історій розповідає про священника, який начебто досі з’являється в колишній каплиці форту. Місцеві стверджують, що його тінь можна побачити у сутінках, а іноді навіть почути звуки служби, які долинають із покинутих стін. Форт відомий своїми пастками, яких досі варто остерігатися. Легенди розповідають про кімнату-пастку – як тільки хтось чужий заходив у приміщення, підлога миттєво переверталася, і жертва падала в глибокий колодязь, прирікаючи себе на загибель. Підземні тунелі також таять у собі небезпеку: за однією з легенд, деякі люди, заблукавши у лабіринтах, не змогли знайти виходу і зникли назавжди. Ще однією містичною особливістю Тараканівського форту є загадкові символи, що час від часу з’являються на стінах та стелях. Ці знаки постійно зафарбовуються, проте проявляються знову. Місцеві вважають, що форт вибрали чорнокнижники, які проводять свої ритуали у колишньому морзі, де колись зберігали тіла загиблих солдатів. Вважається, що саме ці ритуали привертають у форт потойбічні сили, які і досі охороняють його від непроханих гостей. Одна з найзагадковіших кімнат форту – кругла зала з колоною посередині. Ніхто точно не знає, яке було призначення цього приміщення, але легенда каже, що якщо потрапити сюди без ліхтаря, то можна втратити орієнтацію і годинами блукати навколо колони, вважаючи, що рухаєшся вгору. Місцеві мешканці вірять, що форт сам обирає, кого відпустити, а кого залишити навіки у своїх таємничих стінах. Також вважається, що тут була таємна лабораторія фашистської організації Аненербе, яка займалася вивченням окультизму і звірячими дослідженнями над людьми.

Місця, пов’язані з НЛО. Брама в інший світ в Макарівському районі Київської області має два аспекти: недалеко від сіл Черногородка і Яблунівка є місце, де постійно бачать НЛО, а також тут є «містичний ліс», де дуже легко заблукати. На місцевих мисливців або грибників немов нападає блуд, вони бачать тварин або дерева, яких раніше тут не було, а коли залишають аномальну зону, виявляються за багато кілометрів від місця, де за їхніми розрахунками повинні були опинитися. Згадані вище села дуже давні, на їх території знайшли пам’ятки давніх культур, зокрема й трипільської. Харківська аномальна зона. Аномальна зона в Золочівському районі поблизу Довжик, що недалеко від Харкова, де неодноразово спостерігалися прольоти НЛО, а у місцевих жителів зона здавна зветься «нечистим місцем». Гора Жевахова, Одеська область – місце, де кожен буде шукати своє – «під’єднання» до вищих сил або НЛО ... Відповідь на питання «Чи знайде?» залишається відкритим. Місцеві жителі, вважають, що гора – якийсь «маяк» для НЛО. Історій про незнайомі летючі непізнані об’єкти одесити, що живуть у районі Жевахової гори, розповідають безліч. Дехто згадує про те, що просто над горою бачив величезну яскраво-червону сяючу кулю, яка рвонула вгору і зникла у ночі. Дехто прямо каже, що бачив там справжню летючу тарілку, яка також полетіла в космос. Дослідники паранормальних явищ також в один голос заявляють про підвищену геомагнітну активність. На горі знаходиться єдиний будинок, офіційно він вважається садибою князя Жевахова. Втім у людей споконвіку були питання. Багатьом не зрозуміло чому його збудували так далеко від людей. Тому місцеві складали легенди, що там проживала відьма. Це пояснюється й тим, чому саме там відбувається чимало містичних явищ. Всі знають, що дух відьми бентежити не можна, саме тому одесити й намагаються обходить стороною цю гору. На гору також злітаються і сучасні відьми, і знахарі, саме тут вони вбирають таємничу енергію підтримки своїх магічних сил.

Ця стаття – не лише про незвичайні місцини в Україні, а й про те, що в нас насправді дуже багато незвіданого, що чекає свого відкривача, нам є куди приїхати, щоб побачити фантастично красиві та незбагненні поки для людського розуму явища, і навіть зцілитися духовно та фізично. Так званих місць сили в Україні ще дуже багато. Вони насправді особливі, і як правило, засвідчують прадавню історію краю. Часто в таких місцях знаходились стародавні святилища та городища, пам’ятки древніх культур.

В цілому можна підсумувати, що місця сили пов’язані зі стихіями та природою – гори, вода, земля-ліс, вогонь – блискавки. Тут тісно переплелися народні уявлення та геологічні чинники. Вірити в їхню силу чи ні – вибір за кожним з нас, проте ці місця насправді дивовижні, таємничі, неосяжні. Вони дозволяють зазирнути в обличчя вічності і відчути себе частинкою Космічного Всесвіту.

Див. літ-ру: Ігор Мехеда, https://tureligious.com.ua/nayvidomishi-mistsia-syly-v-ukrainy; Тотоха – курган предків, стародавнє місце сили.Культурно-історичний, просвітницький портал «Спадщина предків». Войтович В. Міфи та легенди давньої України; Терношорська Лада. Івано-Франківщина туристична; Мніх А. Ставка Гітлера – таємнича і моторошна пам’ятка під Вінницею. Укрінформ. 2017; Скелі Довбуша – про що мовчать кам’яні велетні https://vidviday.ua/blog/skeli-dovbusha/; Микола Грабовецький https://versii.if.ua/novunu/mistika-ta-realnist-sineviru-shho-vidomo-pro-divovizhne-karpatske-ozero/; Коркін Ф. Найстрашніша історична локація України: чому вам стане моторошно у Тараканівському форті. РБК-Україна. 2024.