Можна довго сперечатися, які роки в історії людства вважати найгіршими, а які – найкращими. Дослідники замислюються над тим, що певні історичні періоди відзначаються чомусь відносною стабільністю, а деякі, навпаки, позначені потрясіннями, катаклізмами, війнами. Колиска сучасної цивілізації античність, темні Середні віки, світлий Ренесанс, занепад і розквіт, революції та світові війни: еволюція завжди відбувалася в горнилі різноманітних випробовувань, які ставали чинниками визначних змін – соціальних, кліматичних, науково-технічних, ментальних. Особливо вони були відчутними на зламі епох.
Загальноприйнятою є думка про періоди, які можна визначити як найгірші в історії. Вони ще раз нагадують нам, що життя тривало дуже давно, зі своїми бідами та сподіваннями на краще…
Першим і жахливим за своїми наслідками визнано вибух Тоба – виверження вулкану Тоба в Індонезії приблизно в період між 69 тис. і 77 тис. років тому, що спричинило вулканічну зиму і похолодання на 1000 років. Це викликало масову загибель рослин і тварин, і, за однією з версій, винищило людську популяцію практично вщент, лише уціліла не чисельна її частина в Екваторіальній Африці. Ми всі є нащадками тих, хто пережив катастрофу Тоба. Це була реальна загроза зникнення людства.
Другим найстрашнішим етапом в глобальній історії була катастрофа бронзової епохи – 1205-1150 гг. до н. е., коли через вторгнення загарбників до Хетського царства в Анатолії та Сирії, Єгипетської імперії в Сирії та Ханаані, останні були зруйновані вщент, що призвели до занепаду тодішньої цивілізації. Загинула Мікенська цивілізація. Масштаби катастрофи годі переоцінити, оскільки зазнала краху тогочасна культура, внаслідок численних варварських руйнувань прогрес зупинився повністю, загинула писемність, припинилася торгівля, в історії людства настали «темні віки». Якісною зміною цієї катастрофи став перехід від бронзи до заліза.
Третій жахливий етап – 536-549 роки, вулканічна зима та Юстиніанова чума, коли вкотре мало не зупинився хід історії, оскільки величезна кількість населення світу була винищена.
Четвертий – 1315 – 1353 роки, коли розпочалася друга після Юстиніанової пандемія чуми внаслідок Великого голоду і нашестя золотоординців. Як її називали, «чорна смерть» забрала життя близько 200 млн. людей, і стала найбільш руйнівною в історії нашого тисячоліття. Європа зазнала визначних демографічних втрат, а міста обезлюдніли. Нерідко ті, хто вижив, божеволіли від відчуття жаху та самотності. Населення світу скоротилося на 22 відсотки.
П’ятий – 1600-1648 роки. У 1600 році почався один із найважчих періодів в історії людства. 19 лютого цього року сталося сильне виверження вулкана в Перу, яке стало найбільш руйнівним у Південній Америці. Ця подія спровокувала настання так званого малого льодовикового періоду.
Глобальне похолодання викликало серйозні наслідки у різних куточках планети. У Китаї літні температури значно знизилися, що призвело до неврожаїв та епідемій. У Кореї посуха 1670 року призвела до загибелі 20 відсотків населення.
У Європі також спостерігалися екстремально холодні літні періоди, які тягнулися практично все століття. Середня температура планети знизилася на 1-2 градусів Цельсія.
Льодовики покрили Гренландію, і норвезькі поселення зникли з острова. Навіть південні моря холоднішими, що дозволило кататися на санках по Темзі та Дунаю.
Холод призвів до зменшення врожайності, нестачі їжі, голодних хвилювань і бунтів. Спалахи інфекційних хвороб стали ще більш небезпечними через брак харчування та погані гігієнічні умови.
А з 1618 по 1648 роки в Європі вирувала Тридцятирічна війна, що стала одним із найжорстокіших релігійних конфліктів в історії. Боротьба між католицькими і протестантськими силами супроводжувалася безліччю битв, облог, погромів і руйнувань, охопивши більшу частину континенту.
Кліматична катастрофа, голод та війни, за оцінками, забрали життя майже третини населення Землі того часу.
Шостий – рік без літа 1816 – раптове і дуже сильне аномальне похолодання, яке насправді було пов’язане із виверженням вулкану в Індонезії, яке там забрало життя 70-90 тис. людей, що викликало нову вулканічну зиму в Європі та Північній Америці, що, у свою чергу, супроводжувалося неврожаєм, голодом, природними катаклізмами, високою смертністю. І разом з Наполеонівськими війнами спричинило масову міграцію десятків тисяч європейців до Північної Америки. Лише за той рік загинуло 200 тис. європейців.
Сьомий – епідемія холери ХІХ ст., шість хвиль якої забрали життя понад 10-ти млн. людей.
Восьмий – у цілому – перша половина ХХ ст., а саме Перша світова війна 1914-1918 рр., епідемія іспанки 1918 року, і Друга світова війна – 1939-1945 року, що у підсумку зруйнувало тогочасні імперії, і забрало життя мільйонів людей. Було створено ядерну зброю – основну загрозу існування людства.
Дев’ятий – пандемія коронавірусу, яка охопила сучасний світ у 2019-2023 році, і навчила нас сидіти вдома та тримати дистанцію, перевівши частково у світ онлайн. Загинуло понад 7 млн. людей – 1% від кількості населення на планеті.
З огляду на вище окреслені трагедії та катаклізми, доволі складним завданням постає визначення одного єдиного року, який можна було б назвати НАЙГІРШИМ в історії людства.
Загальноприйнятою в наукових колах є думка про 536 р. н.е., який своїми наслідками викликав справжню катастрофу в житті людей. Його часто називають роком без літа або ж роком темряви.
У той час світовий розвиток виглядав так: після занепаду Західної Римської імперії фактично її спадкоємицею стала Візантійська імперія, яка за імператора Юстиніана досягла піку своєї могутності.
Відбувалося Велике переселення народів.
На території Європи були утворені Франкське, Вестготське, Остготське, Лангобардське королівства, на території сучасної України відбувалося розселення слов’ян. Могутня імперія Сассанідів (Персія) вела активні війни. У Північному Причорномор’ї перебували авари та інші племена. Світом ширилося християнство, проте між його представниками не було єдності і нерідко точилася боротьба на ідеологічному ґрунті. VI ст. називають першим століттям Середньовіччя, коли відбувалося становлення політичної карти Європи. У цілому це початковий етап стагнації Європи – її демографічного, культурного,економічного занепаду, що призвело до остаточного падіння Римської цивілізації. Це Темні віки. Це час співіснування варварства і античності, поступового народження нового світу.
Що ж послужило поштовхом таких страшних і водночас колосальних змін на карті світу? Сучасні дослідження науковців Гарвардського університету відповідають: 536 рік. Він започаткував кардинальні перетворення існуючого на той час устрою.
536 р. ознаменувався різкими несприятливими природними катаклізмами, які у свою чергу викликали цілу низку негативних подій і явищ в житті тогочасного суспільства. Слід зауважити, що вже до того відзначалося похолодання клімату, який ставав вологішим, а зими холоднішими.
Дослідники дошукувались першопричини кліматичної аномалії, яка насунулася на Європу та частину Азії. Доведено, що у 536 р. сталося масштабне виверження вулкана в Ісландії, що призвело до початку пізньоантичного малого льодовикового періоду, який тривав до 660 року і докорінно змінив життя населення Європи, Азії та Америки. Саме кліматичні зміни стали першопричиною голоду, поширення першої бубонної чуми, названої чумою Юстиніана, міграцій народів та численних війн.
Після виверження вулкана величезний обсяг попелу, вулканічних газів та пилу спричинив серйозні наслідки для атмосфери: Європа, Близький Схід і частина Азії опинилися в темряві, а через непрозорість атмосфери сонячне проміння не прогрівало землю. Важко описати словами той жах, який охопив людей: заговорили про кінець світу. Холод, відсутність літнього тепла спричинили значний неврожай. У Китаї випав сніг, про що писали місцеві хроністи. Повітря було задушливим, не було чим дихати, хоча в серпні на вулиці лежав сніг. Найбільше відомостей про цей рік дійшло до нас завдяки Прокопію Кесарійському, який порівняв тоді сонце із місяцем, саме таким воно виглядало – блакитним і холодним. Температура повітря одразу впала на 2 градуси. Ірландські хроніки, починаючи з 536 до 539 років, зафіксували неврожай хліба. Розпочався масовий голод.
Природній катаклізм полягав у тому, що різко почала змінюватись екосистема: від холоду погинуло багато видів мікроорганізмів, рослин, скоротилися популяції птахів, вимирали дикі і свійські тварини, котрим не вистачало їжі в природі, бо навіть трава практично не росла. Кліматичний колапс спричинив продовольчу кризу, що викликало голод і сприяло поширенню першої пандемії чуми. Все перелічене вище викликало стагнацію в Європі, яка тривала до 640 року.
Ще у 540 році вибухнув вулкан в Центральній Америці. Вибув винищив десятки тисяч представників племені майя, і викликав масову втечу тих, хто зміг вижити. Він лише посилив ті загрозливі явища, які існували у світі. Зокрема європейське Середземномор’я постійно трясло через численні землетруси. У 544 році Балканський півострів постраждав від страшної повені, сильні грози змінювались посухами, літописці також згадують про вогняний метеор, три комети, навалу сарани, ненормальне розмноження риб та численні інші дивні природні явища. Бурі і повені призвели до втрати частини суходолу на узбережжі Північного моря і в Південній Англії. Господарства розорювалися і занедбувалися.
Голод вразив скандинавські племена.
У Північному Китаї голод знищив 80 %!!! населення.
Ослаблення екосистеми призвело до активного розмноження чорних пацюків, які потрапляли на суходіл з торговельних кораблів. Несприятливі зміни в екології та голод відкрили можливості до швидкого поширення першої в історії пандемії чуми, що отримала назву «чума Юстиніана», оскільки імператор Юстиніан захворівши, зумів перебороти хворобу. Чума Юстиніана була насправді демонічною, від неї не було порятунку, вона забрала життя близько 100 млн. осіб!!! У загальному підсумку від хвороби загинуло половина населення Європи, що сильно ослабило могутність Римської імперії, і дозволило арабам захопити візантійські провінції на Близькому Сході та у Африці. Східна Римська імперія вже не могла вести постійні війни з варварами, як це було дотепер. Тому лангобарди у 566 р., вторгшись у Північну Італію, захоплюють ці землі, які було названо Ломбардія. Війнам і хворобам сприяли міграції населення. Від постійних військових дій, внаслідок яких римські провінції перейшли під правління варварських королівств, та загибелі великої кількості населення Римський світ поступово втратив свої сутнісні ознаки.
536 рік спричинив цивілізаційний злам, коли людство, переживши справжній жах, змушене було пристосовуватись до нової реальності. Це був період зародження сучасної євроатлантичної цивілізації.
Якщо сьогодні ми нарікаємо, що нам важко жити, то озирнімося назад, і зрозуміємо, що бувало й значно гірше… Нас жахають сучасні новини, і ми гадаємо, що ось він – кінець світу, проте у минулому людство неодноразово стояло на порозі свого вимирання, і лише, мабуть, чудом, людська популяція існує зараз. Людство приречене існувати у вирі катаклізмів, зміни епох, воєн, боротися з цим і … виживати.
Отже, протягом тисячоліть існування людства найжахливіші катастрофи спричинювали саме різкі непередбачувані природні катаклізми. 536 рік став початком жахіть, що в кінцевому підсумку спустошили Європу, частину Азії та Північну Африку, і створили підґрунтя для занепаду старої і формування нової цивілізації. У цілому ж можна стверджувати, що глобальні катастрофи, якщо звісно людство виживе після них, нерідко стають основою нової якісної зміни людського буття.
Література. Charles R. Harington. The Year Without a Summer? World Climate in 1816,Оттава 1992. Найгірші періоди в історії людства. РБК-Україна. Павленко Ю.В. ЄВРОАТЛАНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ. Gibbons, Ann (15 листопада 2018). Why 536 was 'the worst year to be alive. Science. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Георгій Ерман Чума, холера, «іспанка»: як великі пандемії змінювали світ Role,BBC News Україна. 18 квітня 2020.Frith John. The History of Plague – Part 1. The Three Great Pandemics. Journal of Military and Veterans'. 2012. Health Volume № 20. Крижанівський О., Крижанівська О. Історія середніх віків. Вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя. К., 2006.
Немає коментарів:
Дописати коментар