Ми знаємо про зір, слух, нюх, смак і дотик. Але нейронаука XXI століття все наполегливіше натрапляє на щось, що не вписується в цю п'ятірку. Інтуїція, телепатія, передчуття — або збої пам'яті? Ось що говорить реальна наука.
Почнемо з незручного факту: людський мозок має не п'ять органів чуття, а щонайменше дев'ять — якщо рахувати пропріоцепцію (відчуття положення тіла), вестибулярне відчуття рівноваги, ноцицепцію (сприйняття болю) і термоцепцію (відчуття температури). Офіційна наука давно прийняла ці "додаткові" канали сприйняття.
То чому ми так впевнені, що на цьому список закінчується?
Ця стаття не про езотерику. Вона про реальні дослідження, реальних учених і реальні дані — які поки що не дають відповіді, але вже не дозволяють просто сміятися у відповідь на питання про шостий орган чуття.
86 млрд
нейронів у мозку людини — і ми розуміємо роботу лічених відсотків
9+
органів чуття визнає сучасна нейронаука — не п'ять
1994
рік публікації теорії Пенроуза-Хамероффа про квантову свідомість
$20 млн
витратило ЦРУ на програму "Зоряні ворота" — і таки закрило її
Перше, що робить серйозна нейронаука з поняттям "шостого чуття" — розбирає його на частини. І виявляється, що значна частина того, що люди описують як надприродне відчуття, має цілком задокументоване пояснення.
Мозок постійно обробляє колосальний потік інформації — переважно поза свідомістю. Мигдалеподібне тіло (амигдала) реагує на загрозу за 80 мілісекунд — за 100 мс до того, як ви усвідомлюєте, що щось побачили. Тіло вже напружується, серце вже пришвидшується — а свідомість ще тільки "отримує повідомлення". Саме це відчуття запізнілого усвідомлення вже прийнятого рішення і є тим, що більшість людей називає інтуїцією.
Але це не пояснює всього. Бо є випадки — і їх не так мало — коли людина "знає" щось, для чого у неї просто не могло бути інформації. Ось де нейронаука починає ходити по краю.
"Свідомість — це не продукт мозку. Можливо, мозок — це лише приймач. А свідомість існує незалежно від нього — як поле."
— Роджер Пенроуз, фізик, лауреат Нобелівської премії
У 1994 році фізик Роджер Пенроуз і анестезіолог Стюарт Хамерофф опублікували теорію, яка перевернула академічну нейронауку — і досі не дає їй спокою. Вона називається Orch OR (Orchestrated Objective Reduction) і стверджує ось що: свідомість виникає не з класичних нейронних зв'язків, а з квантових процесів у мікроструктурах нейронів — мікротрубочках.
Мікротрубочки — це білкові структури всередині кожного нейрона. За Пенроузом і Хамероффом, вони здатні підтримувати квантову суперпозицію — тобто перебувати в кількох станах одночасно. І саме "колапс" цієї суперпозиції, пов'язаний із геометрією самого простору-часу, і є моментом свідомого досвіду.
Якщо це правда — мозок не просто обробляє локальну інформацію. Він буквально підключений до структури реальності на квантовому рівні. І тоді питання "чи може мозок відчувати щось за межами п'яти органів чуття" набуває зовсім іншого звучання.
Orch OR — квантова свідомість
Роджер Пенроуз (фізик) + Стюарт Хамерофф (нейронаука), 1994
Свідомість виникає з квантових процесів у мікротрубочках нейронів. Мозок підключений до геометрії простору-часу на рівні, який класична нейронаука ігнорує. Якщо теорія вірна — інформація може "надходити" до мозку шляхами, які ми не вимірюємо.
Теорія інтегрованої інформації (IIT)
Джуліо Тононі, університет Вісконсін, 2004
Свідомість — це не процес, а властивість. Будь-яка система з достатньо інтегрованою інформацією має певний рівень свідомості. За IIT, свідомість не обмежена черепом — вона може бути розподілена. Теоретично це допускає форми сприйняття, які не залежать від локальних органів чуття.
Гіпотеза квантової заплутаності свідомостей
Різні автори, 2000-ні — по сьогодні
Квантова заплутаність — реальне фізичне явище, за яке дали Нобелівську премію 2022 року. Заплутані частинки миттєво "знають" стан одна одної незалежно від відстані. Ряд дослідників припускає: якщо квантові процеси справді відіграють роль у свідомості — теоретично можлива певна форма "заплутаності" між різними свідомостями. Це найсміливіша і найменш підкріплена гіпотеза.
Криптоестезія і сенсорний шум
Сучасна когнітивна наука
Найбільш "приземлена" гіпотеза: те, що ми сприймаємо як надприродне відчуття — це надзвичайно тонке сприйняття реальних сигналів. Мікровирази обличчя, запахи, зміни електромагнітного поля, інфразвук. Мозок обробляє їх несвідомо і видає результат у вигляді "передчуття". Деякі тварини (акули, птахи, бджоли) мають органи для відчуття магнітного поля. Можливо, у людини є рудиментарний аналог — просто дуже слабкий.
Лабораторія PEAR, Прінстон
28 років, мільйони дослідів. Люди намагалися впливати думкою на генератор випадкових чисел. Відхилення — мізерне, але статистично значуще.
Результат неоднозначнийГанцфельд-експерименти
Ізольований "приймач" описує образи, які "відправник" бачить в іншій кімнаті. Мета-аналіз 2010 р.: точність вище за випадкову на ~32%.
Слабкий, але стабільний ефектПередчуття у fMRI
Мозок показує реакцію на стресовий стимул за 2–10 сек до його появи на екрані. Зафіксовано в кількох незалежних лабораторіях.
Відтворено незалежноПроєкт "Зоряні ворота", ЦРУ
20 років і $20 млн на дослідження ясновидіння для розвідки. Програму закрито у 1995 р. як "ненадійну для оперативного застосування".
Закрито як непрактичнеМагнетит у мозку людини
Джо Кірчвінк (Caltech) знайшов кристалики магнетиту в мозку людини у 1992 р. Вони є. Що вони роблять — невідомо.
Підтверджено, роль незрозумілаКвантові ефекти у птахів
Навігація птахів спирається на квантову заплутаність у білку криптохромі ока. Перший доказ квантової біології в живих організмах.
Підтверджено у 2021 р.На користь існування
Проти і застереження
Чесна відповідь на питання "чи існує шостий орган чуття" звучить так: ми не знаємо. І це — не відмова від науки, а її найчесніша позиція.
Те, що ми точно знаємо: мозок значно складніший за будь-яку модель, яку ми поки що маємо. Квантові ефекти в живій матерії — реальні і задокументовані. Магнетит у мозку — існує. Статистичні аномалії в частині досліджень екстрасенсорики — присутні, хоч і слабкі.
Що це означає разом — невідомо. Але є одна принципова зміна порівняно з XX століттям: серйозні вчені більше не можуть просто сміятися у відповідь на ці питання. Доводиться досліджувати.
"Відсутність доказів — це не доказ відсутності. Особливо коли ми ще навіть не знаємо, що саме шукати."
— Карл Саґан, астроном і скептик
Якщо ця тема вас зачепила — ось відправні точки для самостійного дослідження. Роджер Пенроуз, "Тіні розуму" (Shadows of the Mind, 1994). Джуліо Тононі, "Свідомість як інтегрована інформація" (IIT, 2004). Дін Радін, "Свідомий всесвіт" (The Conscious Universe, 1997) — проте читати критично, з огляду на методологічні дискусії навколо їхніх досліджень. І, звісно ж самі розсекречені документи ЦРУ щодо програми "Зоряні ворота" — вони у відкритому доступі на сайті CIA.gov.
Мозок — найскладніший об'єкт у відомому нам всесвіті. Ми розуміємо його приблизно так само, як середньовічний лікар розумів антибіотики — вони існували, але жодних інструментів для їх виявлення не було. Можливо, шостий орган чуття — це не містика. Можливо, це просто наступна сторінка підручника з нейронауки, яку ще не написали.
Немає коментарів:
Дописати коментар