Загальновідомо, що вперше з коронавірусом зіткнулися в Китаї ще у листопаді 2019 р. Очевидно, що влада Китаю спершу замовчувала інформацію про невідомий вірус і страшну хворобу, яку той викликає: лікарям не дозволяли озвучувати дані про вірус, а справжні масштаби хвороби приховали як від власних громадян, так і від усього світу… 
Не зважаючи на дослідження вчених, які тривають, про вірус простому обивателю відомо дуже мало: інтернетом гуляє маса фейкових повідомлень, ЗМІ часто подають інформацію однобоко, фрагментарно, експерти виливають на голови споживачів тонни думок, припущень, роздумів, оціночних суджень на задану тему, які полярно різняться між собою, а тому зловити у них раціональне зерно вкрай важко. У звичайному житті побутують найфантастичніші припущення – від того, що вірус буквально навис над нашими головами в повітрі і огортає всіх довкола; від тотального порівняння вірусу з іспанкою, чумою та холерою, до відвертого заперечування цієї хвороби, і тверджень, що “брешуть усі”, і “нас це стосується”. (Деякі знайомі навіть заявляли, що цієї хвороби вони просто не визнають). Розкриття загадки коронавірусу ускладнюється тим, що станом на сьогоднішній день першочерговим завданням вчених є винайдення вакцини і ліків від хвороби у якнайкоротші терміни, тобто на всестороннє, ґрунтовне вивчення вірусу у них бракує часу, оскільки йдеться по порятунок людства у масштабах всього світу.
Вірус викликає величезну кількість запитань – наприклад, від таких – звідки він взагалі узявся, чи здатне людство виробити імунітет до хвороби, чому хворіють повторно, як впливає на перебіг захворюваності і летальність відсутність карантинних обмежень, прививка від БЦЖ, географічні координати і кліматичні умови, спосіб життя людей різних країн; чи вже відбувся пік епідемії, зокрема й в Україні, чи буде друга хвиля захворювання; чи стане хвороба сезонною; і чому різні люди ну зовсім по-різному хворіють, тобто одні є безсимптомними носіями і здатні заразити всіх довкола, проте самі нічого не відчувають, інші, перебуваючи у контакті з хворими, взагалі не заражаються, у третіх вірус поводить себе як звичайна застуда, у четвертих – як грип, ще одні спочатку нічого не відчувають, а потім опиняються на краю прірви, у інших вірус викликає страшну легеневу хворобу, порушення у діяльності свідомості, втрату відчуттів, а ще інша група людей, особливо похилого віку і з супутніми захворюваннями, не здатна побороти вірус, який відбирає у них життя.
То що ж зараз каже наука про вірус SARS-CoV-2 і хворобу COVID-19 2019-2020-ого (а якщо дуже не пощастить, то ще й 2021-ого) року?
Про те, яким чином у житті сучасних людей з’являються різноманітні вірусні хвороби, дослідницею Н. Атамась написана розкішна стаття під назвою “Вони дочекалися, або чому COVID-19 перший, але не останній” на сайті науково-популярного журналу Куншт. Один з висновків, який можна зробити під час її прочитання, що у всьому, що відбувається, винне саме людство, тому й відповідальність мусить брати на себе, а не покладати її на таємні китайські чи американські лабораторії. Господарська всеперетворююча діяльність людини, яка спричинила величезні зміни в навколишньому середовищі, зумовила також і різноманітні вірусні атаки, про можливість яких вчені попереджали вже давно.
Вірус SARS-CoV-2 передається повітряно-крапельним шляхом від людини до людини. Заразитись можна також, торкаючись спершу до поверхонь, на яких вірус може знаходитись деякий час, а потім – слизових обличчя (носа, очей, вух). Вірус діє вибірково, таємно і незрозуміло. Тобто проникає в організм і розмножується там, а людина майже протягом двох тижнів нічого не відчуває, бо вірус здатен наче ховатися від імунітету людини. Українська дослідниця та лікар-інфекціоніст Марія Овідюк на відомому сайті “Моя наука” опублікувала статтю під назвою “Сімейство з прізвищем “корона”: ще раз про SARS-CoV-2 та його не менш успішних родичів”, де, на основі даних зарубіжних наукових досліджень, доступно пояснила вивчення науковцями цього вірусу, і де новітній вірус порівнює із йому подібними. Тож які конкретні дані наводить авторка і які висновки робить? По-перше, про той факт, що члени родини коронавірусів здатні чинити патогенний вплив на людський організм, було відомо ще у 1960-х роках, коли були опубліковані результати досліджень вірусу HCov-229E; далі вченими активно вивчався представник родини SARS-CoV (англ. Severe Acute Respiratory Syndrome), який спричинив спалах атипової пневмонії в провінції Гуандун, Китай у 2002-2003 роках (внаслідок епідемії SARS захворіло приблизно 8000 людей, летальність складала близько 10%, вона була міжнародною, проте швидко згасла, як і увага до неї). Удруге світ сколихнула звістка про коронавіруси у 2012 році – у Саудівській Аравії був зареєстрований летальний випадок до цього невідомої атипової пневмонії, яка дала початок новій епідемії – MERS (Близькосхідний Респіраторний Синдром) з рівнем летальності приблизно 35%. Її збудник – представник родини Coronaviridae, наразі відомий під назвою MERS-CoV. Випадки MERS реєструються і досі, їх загальне число перевищує 2000. Таким чином, резюмує дослідниця, “SARS-CoV-2, виявлений у 2019 році, є сьомим людським коронавірусом, який за патогенністю займає проміжне положення в порівнянні з іншими представниками своєї родини”. По-друге, авторка стверджує, що зараження відбулося від тварини до людини, і хоча коронавірус – це вірус, який знайшли у кажанів, проте інфікування могло відбуватися і через проміжних носіїв вірусу: “Так, віруси MERS-CoV, SARS-CoV, HCov-NL63 та HCov-229E походять від кажанів, а інші два види (HKU1 та OC43) походять від гризунів, які є природними хазяями вірусу, … проте не є джерелами інфікування для людини. Також існують проміжні хазяї – це види, які не підпадають під критерії натурального хазяїна, проте можуть бути джерелом інфекції. Так, при дослідженні SARS-CoV було виявлено, що зараження людини відбулось від цивет (хижі ссавці), завдяки яким вірус зміг пристосуватися до людських рецепторів та уражати Homo sapiens. Для порівняння – зараження людини вірусами HCov-229E та MERS-CoV відбулось через представників родини Верблюдових… Тобто, коронавіруси взагалі прийшли до нас від тварин”. По-третє, щодо походження вірусу, то вже детально досліджено його молекулярну складову і виявлено, що він природного, а не лабораторного походження. Пройшовши весь складний шлях мутацій, різноманітних перетворень, та всіляко пристосувавшись, він став людським патогеном, і на 99 % збігається з коронавірусом панголінів. По-четверте, вірус є проміжним за показником смертності серед інших вірусів, а це означає, що є ще гірші за своїми наслідками коронавіруси.
Коронавірусна інфекція COVID-19 дуже заразна, проте її заразність змінюється у залежності від стадії розвитку хвороби. Співробітники Медичного університету Гуанчжоу і Гонконгського університету пишуть в Nature Medicine, що найбільш заразним COVID-19 буває ще до того, як у людини з’явилися перші його симптоми. Дослідники на основі аналізів проб 94 пацієнтів зробили висновки, що найвищим рівень вірусу в організмі є в момент прояву перших симптомів хвороби, потім на протязі 21 дня його стає все менше і менше. Це означає, що найбільш енергійно вірус розмножується на початку інфекції, допоки імунна система його не виявила. Як тільки імунітет виявляє вірус і розпочинає з ним боротьбу (а симптоми хвороби якраз і свідчать про це), вірусу стає вкрай тяжко розмножуватись. Автори праці проаналізували 77 контактів між зараженими і тими, котрих заразили останні. Виявилось, що заразним носій вірусу стає приблизно за два-три дні до появи у нього симптомів хвороби, а піку заразність досягає за менш ніж один день до прояву симптомів. Проте це не означає, що далі носій вірусу вже нікого не зможе заразити. 44% випадків зараження від носіїв вірусу відбувалося на досимптомному періоді, решта – на інших стадіях хвороби. Отримані результати схожі з даними, які надають лікарі з Німеччини, проте у їхніх дослідженнях зроблено висновок, що новий коронавірус є найбільш заразним саме на досимптомній стадії, а також на першому тижні після появи симптомів у хворого.
Новий вірус є дуже підступним і викликає сильне запалення легень. За даними науковців, опублікованими у російському журналі “Наука і життя”, які у своїх поглядах опираються на міжнародні фахові видання (MedicalXpress, Immunity), можна зробити висновки, що вірус викликає таке сильне запалення саме тому, що може тривалий час залишатися невидимим для організму, для його імунітету, що він здатен пригнічувати сигнал тривоги, який посилають клітини тканин людського організму, і тому, коли нарешті імунітет виявляє вірус, то заражених частинок, клітин і т. д. в організмі вже настільки значна кількість, що запалення просто неможливо контролювати. Коли вірусу в організмі стає дуже багато, імунітет його знаходить і починає дуже активно знищувати. Але людський імунітет не просто руйнує вірус, він посилено знищує величезну кількість заражених клітин, тканин, наприклад, легеневу. Тканини людини є її життєвим ресурсом, тому знищуючи їх, імінітет вбиває і саму людину. З огляду на такі факти багато китайських вчених нині говорять про те, що людину вбиває не сам вірус, а її імунітет, який необхідно пригнічувати малими дозами стероїдів. Є й інші дані, що запалення може підсилюватись тоді, коли вірус вже по суті йде на спад. Крім того, у хворих діабетом, наприклад, запалення посилюється через особливості впливу глюкози на вірус і навпаки, а також у зв’язку з особливостями молекулярної будови клітин в організмі людей старшого віку. Вірус і сам по собі завдає великої шкоди людському організму: він живе в клітинах, виснажуючи їх ресурси, і в кінці їх вбиває. І хоча спеціалісти активно сперечаються, що становить більшу загрозу для хворої людини – сам вірус, чи руйнівна посилена реакція імунної системи на нього, ніхто не сумнівається бодай в одному, що вірус потрібно долати і знищувати.
Які б припущення не існували, зрозуміло одне: лікування потрібно створювати у напрямку подолання запалення, яке самопідсилюється. А поки наш імунітет лише вчиться боротися з коронавірусом. І хоча ліків та вакцини теж ще не винайдено, проте є певні результати, які вселяють надію. Можна, як уже зазначалося вище, ослабити реакцію імунної системи на вірус, можна зламати механізм розмноження вірусу, вірусу можна не давати проникнути у клітини, оскільки поза клітинами організму він не може розмножуватися (для останнього потрібні антитіла). Саме у такому напрямку проводиться дослідження з розробки вакцини проти коронавірусу. Тим не менше, на порядку дня – пошук високоефективних методів лікування (ліки проти сніду не мали високої ефективності, як і звичайні противірусні препарати). Антибіотики ж на вірус не діють!!!
У даному контексті багатообіцяючими є інші ліки – ремдесівір, які від початку розроблялися проти вірусів Ебола, проте згодом виявилося, що ремдесівір здатен впливати й на інші віруси також. Простими словами, ці ліки здатні блокувати фермент, який необхідний для розмноження вірусів. Портал The Scientist пише, що потенційну ефективність ремдесівіра проти коронавірусів вдалося продемонструвати ще декілька років тому назад під час експериментів з легенями людини, які були заражені вірусами MERS-CoV и SARS-CoV (2002-2003). Після використання зазначеного препарату віруси припиняли активно розмножуватись. Зрозуміло, що дію ліків активно тестують і на новому SARS-CoV-2. Зокрема в журналі Cell Research була опублікована стаття про те, що ремдесівір блокує нову коронавірусну інфекцію в культурі клітин людини і мавпи; клінічні дослідження відбуваються з хворими пацієнтами лікарень Китаю та США, і як мінімум один пацієнт вже вилікувався. Невідомо, чи доведуть вчені високу ефективність зазначеного препарату у лікуванні коронавірусної хвороби, проте однозначно зрозуміло, у якому напрямку слід продовжувати пошуки ліків.
***
Нам, як звичайним громадянам, абсолютно зрозумілі також деякі інші факти: маски, миття і дезінфекція рук, дотримання соціальної дистанції у спілкуванні, у громадських закладах, скрупульозне ставлення до провітрювання і дезінфекції житлового приміщення, дотримання усіх можливих станітарно-гігієнічних норм – все це насправді ДІЄВІ заходи для того, щоб не заразитися. До вірусу не можна ставитись зневажливо, як і не можна бути марновірними у даному питанні. Очевидно, що карантинні обмеження – це потрібний і вкрай важливий захід для збереження людського життя, правда, під час карантину виникла інша надзвичайно болюча проблема – люди почали втрачати елементарні засоби до існування. Очевидним стало і те, наскільки неоціненною є щоденна праця вчених: до її результатів у боротьбі з коронавірусом зараз прикута увага людей усього світу. І поки ліків ще не винайдено, кожній людині необхідно самостійно докласти максимум зусиль, щоб не наражатися на небезпеку.
То що ж зараз каже наука про вірус SARS-CoV-2 і хворобу COVID-19 2019-2020-ого (а якщо дуже не пощастить, то ще й 2021-ого) року?
Про те, яким чином у житті сучасних людей з’являються різноманітні вірусні хвороби, дослідницею Н. Атамась написана розкішна стаття під назвою “Вони дочекалися, або чому COVID-19 перший, але не останній” на сайті науково-популярного журналу Куншт. Один з висновків, який можна зробити під час її прочитання, що у всьому, що відбувається, винне саме людство, тому й відповідальність мусить брати на себе, а не покладати її на таємні китайські чи американські лабораторії. Господарська всеперетворююча діяльність людини, яка спричинила величезні зміни в навколишньому середовищі, зумовила також і різноманітні вірусні атаки, про можливість яких вчені попереджали вже давно.
Вірус SARS-CoV-2 передається повітряно-крапельним шляхом від людини до людини. Заразитись можна також, торкаючись спершу до поверхонь, на яких вірус може знаходитись деякий час, а потім – слизових обличчя (носа, очей, вух). Вірус діє вибірково, таємно і незрозуміло. Тобто проникає в організм і розмножується там, а людина майже протягом двох тижнів нічого не відчуває, бо вірус здатен наче ховатися від імунітету людини. Українська дослідниця та лікар-інфекціоніст Марія Овідюк на відомому сайті “Моя наука” опублікувала статтю під назвою “Сімейство з прізвищем “корона”: ще раз про SARS-CoV-2 та його не менш успішних родичів”, де, на основі даних зарубіжних наукових досліджень, доступно пояснила вивчення науковцями цього вірусу, і де новітній вірус порівнює із йому подібними. Тож які конкретні дані наводить авторка і які висновки робить? По-перше, про той факт, що члени родини коронавірусів здатні чинити патогенний вплив на людський організм, було відомо ще у 1960-х роках, коли були опубліковані результати досліджень вірусу HCov-229E; далі вченими активно вивчався представник родини SARS-CoV (англ. Severe Acute Respiratory Syndrome), який спричинив спалах атипової пневмонії в провінції Гуандун, Китай у 2002-2003 роках (внаслідок епідемії SARS захворіло приблизно 8000 людей, летальність складала близько 10%, вона була міжнародною, проте швидко згасла, як і увага до неї). Удруге світ сколихнула звістка про коронавіруси у 2012 році – у Саудівській Аравії був зареєстрований летальний випадок до цього невідомої атипової пневмонії, яка дала початок новій епідемії – MERS (Близькосхідний Респіраторний Синдром) з рівнем летальності приблизно 35%. Її збудник – представник родини Coronaviridae, наразі відомий під назвою MERS-CoV. Випадки MERS реєструються і досі, їх загальне число перевищує 2000. Таким чином, резюмує дослідниця, “SARS-CoV-2, виявлений у 2019 році, є сьомим людським коронавірусом, який за патогенністю займає проміжне положення в порівнянні з іншими представниками своєї родини”. По-друге, авторка стверджує, що зараження відбулося від тварини до людини, і хоча коронавірус – це вірус, який знайшли у кажанів, проте інфікування могло відбуватися і через проміжних носіїв вірусу: “Так, віруси MERS-CoV, SARS-CoV, HCov-NL63 та HCov-229E походять від кажанів, а інші два види (HKU1 та OC43) походять від гризунів, які є природними хазяями вірусу, … проте не є джерелами інфікування для людини. Також існують проміжні хазяї – це види, які не підпадають під критерії натурального хазяїна, проте можуть бути джерелом інфекції. Так, при дослідженні SARS-CoV було виявлено, що зараження людини відбулось від цивет (хижі ссавці), завдяки яким вірус зміг пристосуватися до людських рецепторів та уражати Homo sapiens. Для порівняння – зараження людини вірусами HCov-229E та MERS-CoV відбулось через представників родини Верблюдових… Тобто, коронавіруси взагалі прийшли до нас від тварин”. По-третє, щодо походження вірусу, то вже детально досліджено його молекулярну складову і виявлено, що він природного, а не лабораторного походження. Пройшовши весь складний шлях мутацій, різноманітних перетворень, та всіляко пристосувавшись, він став людським патогеном, і на 99 % збігається з коронавірусом панголінів. По-четверте, вірус є проміжним за показником смертності серед інших вірусів, а це означає, що є ще гірші за своїми наслідками коронавіруси.
Коронавірусна інфекція COVID-19 дуже заразна, проте її заразність змінюється у залежності від стадії розвитку хвороби. Співробітники Медичного університету Гуанчжоу і Гонконгського університету пишуть в Nature Medicine, що найбільш заразним COVID-19 буває ще до того, як у людини з’явилися перші його симптоми. Дослідники на основі аналізів проб 94 пацієнтів зробили висновки, що найвищим рівень вірусу в організмі є в момент прояву перших симптомів хвороби, потім на протязі 21 дня його стає все менше і менше. Це означає, що найбільш енергійно вірус розмножується на початку інфекції, допоки імунна система його не виявила. Як тільки імунітет виявляє вірус і розпочинає з ним боротьбу (а симптоми хвороби якраз і свідчать про це), вірусу стає вкрай тяжко розмножуватись. Автори праці проаналізували 77 контактів між зараженими і тими, котрих заразили останні. Виявилось, що заразним носій вірусу стає приблизно за два-три дні до появи у нього симптомів хвороби, а піку заразність досягає за менш ніж один день до прояву симптомів. Проте це не означає, що далі носій вірусу вже нікого не зможе заразити. 44% випадків зараження від носіїв вірусу відбувалося на досимптомному періоді, решта – на інших стадіях хвороби. Отримані результати схожі з даними, які надають лікарі з Німеччини, проте у їхніх дослідженнях зроблено висновок, що новий коронавірус є найбільш заразним саме на досимптомній стадії, а також на першому тижні після появи симптомів у хворого.
Новий вірус є дуже підступним і викликає сильне запалення легень. За даними науковців, опублікованими у російському журналі “Наука і життя”, які у своїх поглядах опираються на міжнародні фахові видання (MedicalXpress, Immunity), можна зробити висновки, що вірус викликає таке сильне запалення саме тому, що може тривалий час залишатися невидимим для організму, для його імунітету, що він здатен пригнічувати сигнал тривоги, який посилають клітини тканин людського організму, і тому, коли нарешті імунітет виявляє вірус, то заражених частинок, клітин і т. д. в організмі вже настільки значна кількість, що запалення просто неможливо контролювати. Коли вірусу в організмі стає дуже багато, імунітет його знаходить і починає дуже активно знищувати. Але людський імунітет не просто руйнує вірус, він посилено знищує величезну кількість заражених клітин, тканин, наприклад, легеневу. Тканини людини є її життєвим ресурсом, тому знищуючи їх, імінітет вбиває і саму людину. З огляду на такі факти багато китайських вчених нині говорять про те, що людину вбиває не сам вірус, а її імунітет, який необхідно пригнічувати малими дозами стероїдів. Є й інші дані, що запалення може підсилюватись тоді, коли вірус вже по суті йде на спад. Крім того, у хворих діабетом, наприклад, запалення посилюється через особливості впливу глюкози на вірус і навпаки, а також у зв’язку з особливостями молекулярної будови клітин в організмі людей старшого віку. Вірус і сам по собі завдає великої шкоди людському організму: він живе в клітинах, виснажуючи їх ресурси, і в кінці їх вбиває. І хоча спеціалісти активно сперечаються, що становить більшу загрозу для хворої людини – сам вірус, чи руйнівна посилена реакція імунної системи на нього, ніхто не сумнівається бодай в одному, що вірус потрібно долати і знищувати.
Які б припущення не існували, зрозуміло одне: лікування потрібно створювати у напрямку подолання запалення, яке самопідсилюється. А поки наш імунітет лише вчиться боротися з коронавірусом. І хоча ліків та вакцини теж ще не винайдено, проте є певні результати, які вселяють надію. Можна, як уже зазначалося вище, ослабити реакцію імунної системи на вірус, можна зламати механізм розмноження вірусу, вірусу можна не давати проникнути у клітини, оскільки поза клітинами організму він не може розмножуватися (для останнього потрібні антитіла). Саме у такому напрямку проводиться дослідження з розробки вакцини проти коронавірусу. Тим не менше, на порядку дня – пошук високоефективних методів лікування (ліки проти сніду не мали високої ефективності, як і звичайні противірусні препарати). Антибіотики ж на вірус не діють!!!
У даному контексті багатообіцяючими є інші ліки – ремдесівір, які від початку розроблялися проти вірусів Ебола, проте згодом виявилося, що ремдесівір здатен впливати й на інші віруси також. Простими словами, ці ліки здатні блокувати фермент, який необхідний для розмноження вірусів. Портал The Scientist пише, що потенційну ефективність ремдесівіра проти коронавірусів вдалося продемонструвати ще декілька років тому назад під час експериментів з легенями людини, які були заражені вірусами MERS-CoV и SARS-CoV (2002-2003). Після використання зазначеного препарату віруси припиняли активно розмножуватись. Зрозуміло, що дію ліків активно тестують і на новому SARS-CoV-2. Зокрема в журналі Cell Research була опублікована стаття про те, що ремдесівір блокує нову коронавірусну інфекцію в культурі клітин людини і мавпи; клінічні дослідження відбуваються з хворими пацієнтами лікарень Китаю та США, і як мінімум один пацієнт вже вилікувався. Невідомо, чи доведуть вчені високу ефективність зазначеного препарату у лікуванні коронавірусної хвороби, проте однозначно зрозуміло, у якому напрямку слід продовжувати пошуки ліків.
***
Нам, як звичайним громадянам, абсолютно зрозумілі також деякі інші факти: маски, миття і дезінфекція рук, дотримання соціальної дистанції у спілкуванні, у громадських закладах, скрупульозне ставлення до провітрювання і дезінфекції житлового приміщення, дотримання усіх можливих станітарно-гігієнічних норм – все це насправді ДІЄВІ заходи для того, щоб не заразитися. До вірусу не можна ставитись зневажливо, як і не можна бути марновірними у даному питанні. Очевидно, що карантинні обмеження – це потрібний і вкрай важливий захід для збереження людського життя, правда, під час карантину виникла інша надзвичайно болюча проблема – люди почали втрачати елементарні засоби до існування. Очевидним стало і те, наскільки неоціненною є щоденна праця вчених: до її результатів у боротьбі з коронавірусом зараз прикута увага людей усього світу. І поки ліків ще не винайдено, кожній людині необхідно самостійно докласти максимум зусиль, щоб не наражатися на небезпеку.
Немає коментарів:
Дописати коментар